Моніторинг виборів

Освітня політика

Житлово-комунальна політика

Аналітика

Ефективне використання ресурсів

ДП1

Єржи Помяновськи, Виконавчий директор, Європейський Фонд за Демократію привітавучасників дискусії і зазначив, щотакий захід з обговорення майбутнього України є дуже вчасним. Зауважив, що цей захід має на меті дати всім тим, хто займається Україною у Брюсселі можливість почути думку визначних експертів з України, які активно залучені у процеси вироблення рішень щодо подальшого розвитку України. Наголосив, що фактор агресії Росії проти України є визначальним, однак він не повинен використовуватись як виправдання для того, щоб не запроваджувати необхідних Україні реформ.

Пан Помяновськи зазначив, що Фонд активно підтримує громадянське суспільство в Україні, і що Офіс зв’язків українських дослідницьких центрів в Брюсселі, який зараз відкривається, відіграватиме важливу роль.

Семінар розпочався показом відео “Voices from the Epicentre”, який було створено за ініціативою та підтримкою Міжнародного Фонду «Відродження».

Перша секція

Модератор – Олена Пристайко, Голова Офісу зв’язків українських дослідницьких центрів в Брюсселі подякувала Фонду за підтримку першого заходу Офісу в Брюсселі, представила діяльність Офісу та експертів з організацій – членів та спостерігачів Офісу, що доповідатимуть під час експертної дискусії. 

Ірина Бекешкіна, Директор Фонду «Демократичні Ініціативи імені Ілька Кучеріва» наголосила, що зараз в Україні вирішується майбутнє не тільки самої України, але й всієї Європи. Представила соціологічний портрет Євромайдану  і рівень підтримки по країні, зокрема відмітила, що Майдан майже повністю підтримували на заході, переважно підтримували у центрі, і переважно не підтримували на сході і півдні, хоча навіть у цих регіонах 20-30% дорослого населення підтримували Майдан. Підтвердила, що мовний розподіл (українсько- або російськомовне населення) спостерігався, але не був ключовим фактором. Наголосила, що те, що люди говорять російською, не означає, що вони автоматично підтримують приєднання України чи окремих регіонів до Росії. Проілюструвала свої слова результатами соціологічного опитування: лише 12% по Україні висловили бажання ближчих стосунків між Україною та Росією, при цьому лише 41% у Криму і 33% у Донецьку, що також не становить більшості. Також, лише 28% людей, які підтримують Партію Регіонів, та лише 35% тих, хто підтримують комуністичну партію, прагнуть ближчих стосунків з Росією. Тобто навіть за партійними ознаками більшість не спостерігається. Зазначила, що подібне опитування проводив також Центр Разумкова: лише 14% на півдні і 12% на сході України відповіли, що хочуть від’єднання їхнього регіону від України. Тим не менш, агресія з боку Росії, заангажована політика нового уряду та відчуття поразки серед населення південних і східних регіонів становить загрозу сепаратизму. Тому важливими кроками на найближче майбутнє є припинення агресії, попередження економічного дефолту країни, врахування особливих інтересів жителів сходу і півдня та серйозний діалог між регіонами на всіх рівнях.

Василь Юрчишин, Директор економічних програм, Центр Разумкова. Окреслив економічну ситуацію в Україні за останній рік, під час Євромайдану та у перші місяці поточного року.  Зазначив, що попередній рік був дуже несприятливим для української економіки і що політика Януковича та непідписання Угоди про Асоціацію перекреслило багато сподівань на зміни і економічний розвиток. Виокремив такі показники, як втрати України в світовій економіці, падіння обсягів торгівлі та іноземних інвестицій, рецесія в економіці (5%) та в окремих її галузях, девальвація та нестабільний курс гривні, втрати в українській банківській системі та міжнародних резервах. Підсумував, що динаміка стану економіки дуже негативна, тиск девальвації та інфляції дуже високий, доступ до ринків як заходу, так і сходу, обмежений. Наголосив, що Україна потребує підтримки Заходу, зокрема ЄС, насамперед інвестицій. Висловив сподівання на прискорене відновлення переговорів з ЄС щодо Угоди про Асоціацію та активного включення України в світову торгівлю і бізнесові цикли за рахунок використання її транзитного потенціалу.

Євген Глібовицький, Директор консалтингової компанії «ПРО.МОВА». Розпочав свій виступ з цитати Брайна Меффорда: «Ситуація в Україні ніколи не є настільки хорошою чи поганою, як здається». Проаналізував унікальні, притаманні лише Україні на той момент, причини виникнення Майдану: різкий економічний спад після тривалого економічного буму та уряд Януковича, як загроза функціонуванню інституцій. В результаті спонтанно само-активізувався середній клас, що суттєво відрізняє Майдан 2014 р. від Помаранчевої Революції 2004 р., коли організатором були політичні партії.  Серед причин активізації саме середнього класу назвав 1) політику Януковича «все - переможцю», яка була традиційна для Росії, але не для України;  2) брак соціальних ліфтів для молодих, освічених та талановитих; 3) невирішені питання безпеки. Наголосив, що саме питання безпеки (стабільність, дохід, сім’я, робота, безпека в класичному розумінні)  зіграли і продовжують відігравати визначальну роль, а не питання ідентичності (мова, політичні вподобання, національність). Майдан – це питання безпеки, а не ідентичності, і навіть новий уряд, судячи з усього, цього не розуміє. Майдан є протестом проти Януковича і решти політиків. Серед кроків на вирішення проблем назвав децентралізацію влади та проведення виборів усіх рівнів, а не тільки президентських. Для цього Україні потрібні меритократичне середовище і управлінська освіта громадян. Зазначив, що ЄС може допомогти шляхом підписання Угоди про Асоціацію, економічних та фінансових позик на жорстких умовах, підтримки України у конфліктах з Росією, скасування віз для населення та інвестування в освіту і культурний обмін.

Юлія Тищенко, Голова Ради, Керівник Програми підтримки демократичних процесів, Український незалежний центр політичних досліджень. Зосередила свій виступ на політичному ландшафті України та конфлікті в Криму. Зауважила, що в Україні зараз спостерігається «партійне Відродження»: багато нових політичних акторів виникло під час протестів, і загальна змагальність у політичному середовищі зросла. Очікування серед населення зараз дуже високі, а питання ідентичності, які зазвичай в Україні є другорядними, зараз вийшли на перший план. Наголосила, що без вирішення конфлікту у Криму, світ отримає друге Придністров’я з елементами міжетнічних конфліктів Балкан. У Криму проживає 60% етнічних росіян, 15% кримських татар та 35% українців, і більшість з них не почувається у безпеці саме через інтервенцію Росії. Більше того, є підстави очікувати різного роду провокацій і розпалення міжетнічної ворожнечі.  Зауважила, що вести мову про економічні реформи і перспективи до розв’язання конфлікту в Криму дуже важко. Потрібні: 1) повна демілітаризація Криму, 2) діалог із кримськими лідерами (не кримською владою), 3) проведення виборів та застосування інших правових інструментів, 4) направлення міжнародних спостерігачів, а також постійний діалог і спостереження.

Олена Павленко, DIXIGroup під час сесії запитань і відповідей взяла слово та прокоментувала «газове питання», зокрема, зауважила, що Україна залежить від російського газу і що Росія використовує це, як зброю проти України. Зазначила, що Україні і Словаччині треба терміново укласти угоди про реверсний потік газу, щоб Україна могла купляти газ в Європі. Наголосила на необхідності більш активного залучення європейських компаній та інвестицій в український газовий ринок.

Друга секція

Модератор – Єржи Помяновськи, Виконавчий директор, Європейський Фонд за Демократію

Ольга Айвазовська, Голова Ради, Громадянська мережа «ОПОРА» зосередилася на обговоренні нинішньої ситуації в Україні та майбутніх виборів. Наголосила, що російська окупація ставить під питання світову систему стримувань і противаг. Нагадала про те, що Україна свого часу володіла третім ядерним потенціалом в світі та обміняла його на гарантії безпеки з боку ряду країн, що зобов’язує ці країни реагувати на ситуацію в Україні швидко та ефективно. У випадку провалу дипломатії, слід очікувати подальшого розвитку ядерного потенціалу іншими країнами, що докорінно змінить світовий порядок. Зауважила, що теперішні події в Україні підтверджують те, що Янукович користувався підтримкою Кремля увесь час протестів. Нинішні дії Росії спрямовані на зрив Президентських виборів 25 травня 2014 р. та делигітимізацію їх результатів.  Тому першим завданням світової спільноти є забезпечення проведення і визнання виборів на всій території України. Щодо необхідних реформ, зазначила, що Україна потребує якісного виборчого законодавства та виборчого кодексу, за якими проводитимуться парламентські вибори вже восени та поточні місцеві вибори. Також необхідно уникнути проведення будь-яких сепаратистських референдумів (у Криму), які є абсолютно поза законом.  Завданням міжнародної спільноти, зокрема Венеціанської Комісії та ОБСЄ, є формування відповідної громадської думки через свої висновки та рекомендації. Україні необхідне повне перезавантаження системи влади через вибори на всіх рівнях. Серед передумов досягнення цих цілей, назвала допомогу світової спільноти у вирішення конфлікту в Криму, направлення великої кількості міжнародних спостерігачів із авторитетом та таких, що мають вплив на формування політики і громадської думки в своїй країні, та допомогу у розробці нового виборчого законодавства. Наголосила, що потрібні саме спостерігачі із репутацією і впливом, а не так звані «політичні туристи».

Ігор Коліушко,  Голова Правління, експерт з публічного права, Центр політико-правових реформ прокоментував деякі правові питання. Зокрема, наголосив, що зміна влади відбулася в Україні в максимально легітимний спосіб, хоча і мала революційну природу. Всі рішення приймалися відповідно до законодавства України конституційною більшістю голосів представниками всіх політичних партій, а тому заяви Путіна про те, що в Україні немає легітимної влади, є абсолютно необґрунтованими.  Серед першочергових завдань нового уряду назвав пошук фінансування всередині та за межами країни для наповнення бюджету та впровадження інституційних реформ. Зазначив, що революційна обстановка насправді сприяє швидким змінам, проте новому уряду бракує рішучості. Серед необхідних кроків назвав такі: реорганізація уряду із установи, що розподіляє кошти, в установу, що формує державну політику; радикальна децентралізація влади в країні; розвиток системи боротьби з корупцією; судова реформа; зміна Конституції України до осені 2014 р. Закликав світові та Європейську спільноту допомогти моніторингом та контролем.

Олександр Сушко, Науковий Директор, Інститут Євро-Атлантичного співробітництва прокоментував реакцію світу на події в Україні. Зазначив, що ЄС визнає ситуацію в Україні як надзвичайну і демонструє високий рівень обізнаності, зацікавленості та занепокоєння. Зауважив, що першочерговим питанням є вирішення кризи в Криму, і тут потрібна жорстка і послідовна позиція ЄС.  Необхідність вирішення Кримського питання є терміновою. Щодо питання євроінтеграції України, зазначив, що Європейський вибір є і залишається єдиним виходом для України, і на обговоренні стоять лише модель та алгоритм такої інтеграції, аж до членства в ЄС. Україна потребує більш жорсткого моніторингу з боку ЄС щодо використання фінансової допомоги та впровадження реформ. Щодо майбутнього Східної політики ЄС, зазначив, що вона потребує достатності та включення Росії. Вже час розпочати більш ґрунтовні та стратегічні обговорення Сходу в Європі і дослухатися до громадянських суспільств цих країн.

Євген Бистрицький, Виконавчий Директор, Міжнародний фонд «Відродження» зосередився на розвитку громадянського суспільства під час Євромайдану. Погодився із Євгеном Глібовицьким у тому, що рушійною силою був середній клас. Але зауважив, що мотивація і склад учасників протестів змінювався з часом і наступними рішеннями тодішньої влади. В результаті, люди  протестували за гідність, справедливість та основоположні права людини. Всередині протестного руху сформувалося два напрямки: традиційні активісти (Євромайдан СОС, медичні, юридичні, ІТ волонтери) та новостворені, самоорганізовані громадяни, які не стимулювалися жодною політичною силою та поступово структурувалися (Правий Сектор та три Громадські Ради Майдану). Зауважив, що серед цих двох течій немає консенсусу щодо того, як рухатися далі та як діяти новій владі, хоча є повна єдність головних вимог: боротьба з корупцією та створення умов для включення, впливу громади на прийняття владних рішень.  Наразі спостерігається певний розподіл сфер впливу та діяльності серед різних категорій активістів майдану: групи, що сформувалися під час «вуличних подій», інтегруються в та мають вплив на органи державної влади відповідальні за безпеку; неурядові громадські організації залучаються у моніторинг діяльності представників влади та забезпечують боротьбу з корупцією; дослідницькі та експертні центри розробляють державну політику та відіграють роль у проведенні правових змін та політики порозуміння та діалогу.  Наголосив, що наразі першочерговим завданням є організація інформаційних потоків на противагу внутрішній та міжнародній інформаційній пропаганді Путіна. Насамкінець наголосив визначальну та зростаючу роль громадянського суспільства.

Ігор Коліушко та Олександр Сушко під час відповідей на запитання про Закон про Мови наголосили, що це питання в Україні не є першочерговим і що рівень занепокоєння та уваги, яка йому надається у Європі, є невиправданими та свідчать про успішність російської пропаганди.

Завершуючи сесію, Єржи Помяновськи зазначив, що зосереджений на уряді підхід ЄС, який застосовувався до цього, себе вичерпав, і наразі стоїть потреба більш глибокої співпраці і підтримки громадянському суспільству.

Підсумовуючи дискусію Олена Пристайко ще раз наголосила складність поєднання двох «порядків денних» України та світової спільноти: вирішення конфлікту в Криму та проведення внутрішніх системних реформ в Україні, і зазначила, що кожному з гравців – українській владі, громадянському суспільству України та міжнародній та європейській спільноті знайдеться багато роботи з трансформації України.

***

У заході взяло участь біля 60 учасників, включаючи представників інститутів ЄС, міжнародних організацій, включаючи брюссельські офіси ООН та Ради Європи, Постійних Представництв країн – членів ЄС при ЄС, дослідницьких центрів Брюсселю, правозахисних організацій, донорських організацій та засобів масової інформації.

Короткий звіт про захід англійською мовою можна також знайти на сайті Європейського Фонду за Демократію за адресою: https://democracyendowment.eu/