Моніторинг виборів

Освітня політика

Житлово-комунальна політика

Аналітика

Ефективне використання ресурсів

ДП1

Підвищення тарифів на енергоносії означає збільшення вартості послуг для населення і вимагає адекватних механізмів соціального захисту малозабезпечених домогосподарств. Експерти проекту USAID «Муніципальна реформа в Україні» розповіли про своє бачення розвитку та проблеми  тарифної політики.

Чи готові українці до змін? Готові, але за кількох умов. Мають відбуватися системні зміни – те перезавантаження, про яке зараз так багато говорять. Що ж ми маємо на увазі під перезавантаженням в даній сфері? Є три найбільші системні проблеми, які накопичувалися давно, тому їх буде не легко вирішити в сфері тарифів та соціального захисту.

Тарифи – політична площина.

Досить довгий час тарифи не були питанням економіки, а політики. Кожен політик, який приходив, говорив: «Ми не будемо підвищувати тарифи». Якщо почитати усі політичні програми партій і кандидатів, то всі говорять про зниження тарифів і як сильно вони для цього будуть старатися. В той же час ми бачимо світові цінові тенденції, і якщо ми вирішили рухатися у напрямку європейських цінностей, то комунальні послуги в Європі коштують набагато дорожче, ніж в Україні. До того ж, у нашій державі найбільш енергоємна економіка, частка газу в тарифах на теплопостачання становить до 70%, такої частки в світі не існує. Тому, буде хороша нагода пришвидшити заходи з енергозбереження.

Тобто перше питання, яке має бути вирішено: тарифи повинні вийти з політичної площини і стати площиною економічною. Важливо, аби Національний регулятор, став реально політично незалежним органом. Так як ми говоримо не про конкурентний ринок (де природним регулятором виступає конкуренція), а про ринок природних монополій, то на захисті інтересів споживачів повинен стояти цей орган. При цьому, тарифи повинні покривати собівартіть та включати інвестиційну складову. Тариф повинен бути певним компромісом, соціальною домовленістю між виробником, споживачем та владою.

Тетяна Бойко, координатор житлово-комунальних програм Громадянської мережі ОПОРА

Корупція.

І в першу чергу газова корупція. Ми всі знаємо офіційну кількість видобутого українського газу, але ніхто не знає кількості нелегального газу. Навіть якщо говорити з точки зору пересічної людини, то всі усвідомлюють, що окрім російського газу в Україні існують й інші види газів - ми маємо газ власного видобутку, реверсний газ, газ у сховищах. Все, що ми знаємо, що газ змішується, але яка його реальна вартість? Має бути створена така система енергетичного балансу, де б на кожному лічильнику стояв електронний датчик, і в електронному виді в он лайн режимі передавалася інформація, в якому вігляді і якій кількості видобувається, трансортується і споживається газу.

Система соціального захисту.

Вона повинна бути справедливою. Перш за все про пільги. Наразі більшість пільг надаються людям, або за професійні заслуги, або за заслуги перед батьківщиною. Тобто, герой України Лариса Богатирьова отримує 100% пільгу. Наша позиція, що соціальна допомога повинна надаватися лише бідним людям, або людям, які її матеріально потребують. І ця потреба повинна залежати не лише від рівня доходів, а і від наявності нерухомого майна. Якщо усі ці три умови будуть виконані, то люди почнуть сприймати те, що вони повинні платити за комунальні послуги стільки, скільки вони реально коштують.

Анон Левицький, експерт проекту USAID «Муніципальна енергетична реформа в Україні»

Очевидно, що уряд вже давно працює над тим, як забезпечити соціальний захист. Отже, рішення щодо тарифів – прийнято, і перед системою соціального захисту населення стоїть цілий ряд викликів: чи здатна існуюча система захистити населення в цих умовах, чи достатній рівень соціального захисту.

У нас є два типи соціального захисту – це пільги і субсидії. Як ці механізми працюють в умовах підвищення вартості послуг – вдало ілюструє приклад 2010 року. Тоді ціни на газ було збільшено на 50%, але водночас бар'єр на входження в поріг субсидій збільшився на третину. Це підвищило вартість послуг на 125%. Тоді кількість тих, хто одержував субсидії, зросла в 1,6 рази - в грудні 2009 року було 868 тисяч, а стало 1391,6 тис. Потім відбувся ріст вартості надання субсидій в 1,33 (2010р.) та 2,16 рази (2011р.: з 836,1 млн. грн. до 1807,7 млн. грн.). Фактично, зараз, коли йде мова про підвищення тарифів на 73% для населення – тарифів на опалення – ми можемо вважати, що показники підвищення будуть такі ж самі, або ж схожі.

Комплексний погляд на систему соціального захисту, хоча в умовах підвищення швидкого тарифів треба звертати увагу і на пільги.

Аналіз стану пільг показує, що ними користуються понад 20% населення для оплати житлово-комунальних послуг (діти війни – понад 3,9 млн. осіб, ветерани війни – близько 1,9 млн. осіб), також, що найбільше пільговиків у середньому класі, але вартість пільг найменша для найбідніших і найбільша – для найбагатших: 20% вартості пільг іде до 20% населення і майже 40% вартості пільг іде до 30% найбагатшої частини населення. Серед одержувачів субсидій майже 80% - це пенсіонери, проте демографічні дані свідчать про те, що саме сім'ї з дітьми – найбідніша частина населення України. Окрім того наявний парадокс: понад 91% отримувачів складає небідне населення, сім'ї з пенсіонерами мають доходи майже в 2 рази вищі в середньому, аніж сім'ї з дітьми. Це свідчить про те, що для сімей з дітьми є певні обмеження стосовно отримання пільг. Для них відсоток встановлюється лише тоді, коли дохід на одну особу не досягає прожиткового мінімуму.

Розподілі субсидій по роках свідчить, що частка сімей з дітьми зменшується від року до року.

І от іще один важливий момент – доходи сімей одержувачів субсидій. В сім'ях з пенсіонерів – доходи в майже в 2 рази вищі в середньому, ніж в сім'ях з дітьми. Це свідчить про те, що для сімей з дітьми є певні бар'єри для отримання субсидій.

Що варто робити?

• реформування пільги, це процес складний, тривалий;
• підвищити ефективність та адресність житлових субсидій;
• запровадити новий вид допомоги.

Можна говорити і про наступні заходи, але це трохи пізніше, це – запровадження соціальних нормативів, це – перехід до надання субсидій готівкою і запровадження заходів по енергозбереженню, оскільки пільги і субсидії не створюють стимулів до енергозбереження.

Щодо вдосконалення субсидій:

• для сімей з дітьми є обмеження, для них відсоток встановлюється лише тоді, коли дохід на одну особу не досягає прожиткового мінімуму, а для сімей пенсіонерів таких обмежень немає, тому й такі переваги.
• скорочення процедури надання субсидій і скорочення реєстрування субсидій. Якщо зараз субсидії отримують до 200 000 домогосподарств, то якщо ми очікуємо ріст вартості послуг, то очікуємо більше навантаження на роботу, тож потрібно спростити механізми.

Фактично, субсидія у нас як така формально не існує. По наших розрахунках, коливання вартості субсидії складають до 3% вартості за рік, не впливають на вартість програми в цілому, але по кожній справі щомісяця відбувається 2-3 перерахунки, за термін від 6 до 10 місяців – від 20 до 30 перерахунків по кожній справі. Тобто всі управління щомісяця роблять перерахунки – це суттєва робота, якої можна позбутися без суттєвих затрат.

Зараз потрібно робити ефективні заходи, але якщо уряд говорить про те, що необхідно оптимізувати соціальні видатки – то це треба мати на увазі і над цим треба працювати. Не для того, щоб запровадити одночасно з підвищенням тарифів, але це питання дуже актуальне. Є дуже багато проблем з адресністю пільг:

• це робота над спрощенням системи нарахування пільг,
• запровадження соціальних нормативів – споживання води, гарячої води, газ на плиту та інше.

Зараз населення споживає менше ресурсів на одну людину, або на метр опалюваної площі, аніж це передбачено нормативами – тож це створює значний ресурс для економії. За рахунок завищення нормативів багатші споживають більше, а бідніші споживають менше.

Детальніше:
Тетяна Бойко, координатор
житлово-комунальних програм
Громадянської мережі ОПОРА
(063) 617 97 60