Моніторинг виборів

Освітня політика

Житлово-комунальна політика

Аналітика

Ефективне використання ресурсів

ДП1

У жовтні ОПОРА продовжує практику оприлюднення щомісячних підсумків моніторингу передвиборчої ситуації в регіонах України. Організація проаналізувала зміст агітаційної кампанії партій та кандидатів, дослідила повідомлення щодо зловживання адміністративним ресурсом та підкупу виборців, інші порушення виборчого законодавства. Приклади, описані у звіті, дають можливість визначити передвиборчі тенденції, але не є вичерпним переліком фактів, зафіксованих організацією.

Громадське спостереження ОПОРИ – це тип активної діяльності мережі, спрямований на незаангажовану оцінку процесу підготовки та проведення виборів, а також на запобігання порушенням через тотальний громадський контроль. Громадянська мережа ОПОРА підписала «Декларацію глобальних принципів непартійного спостереження та моніторингу виборів громадськими організаціями», яка передбачає довгострокове спостереження і аналіз усіх етапів електорального циклу, а також більш широкого політичного контексту, який впливає на характер та якість виборів. Професійний моніторинг усіх етапів виборів здійснює опосередкований вплив на якість кампанії. Шляхом збору та поширення інформації серед цільової аудиторії, формується громадська думка всередині країни та за її межами. В стратегічній перспективі громадське спостереження фокусується на покращенні системи виборів та окремих процедур. У 2012 році під час виборів народних депутатів України до ВРУ мережа ОПОРА реалізує масштабну кампанію довготермінового та короткотермінового спостереження, організує статистичний підрахунок голосів щодо результатів голосування за пропорційною складовою виборчої системи на основі репрезентативної вибірки, забезпечить 100% покриття дільниць своїми спостерігачами в окремих одномандатних мажоритарних виборчих округах. У рамках довготермінового спостереження в кожному з 225 округів працюють спостерігачі ОПОРИ, а в день виборів до них приєднається ще 3 500 активістів. Організація використовуватиме новітні засоби поширення інформації щодо результатів спостереження, серед яких інфографіка та інтерактивні карти.

На цьому етапі кампанії громадського моніторингу, за перебігом виборчого процесу слідкує 251 довготерміновий спостерігач. 9 серпня Центральна виборча комісія (постанова №226) надала дозвіл Громадянській мережі ОПОРА мати офіційних спостерігачів під час виборів народних депутатів України 28 жовтня 2012 року.

ОГЛЯД ПЕРЕДВИБОРЧОЇ СИТУАЦІЇ

В жовтні 2012 року спостерігачі ОПОРИ продовжили аналізувати виборчий процес через призму українського законодавства, міжнародних практик організації виборів та загальновизнаних демократичних стандартів.

На своїй фінальній стадії передвиборча кампанія характеризується масовим сплеском медійної, вуличної агітації і зовнішньої реклами, до якої вдаються усі суб’єкти виборчого процесу. Почастішали випадки «брудної агітації» в одномандатних округах, що зумовлено зростанням градусу боротьби між ключовими кандидатами за кожен голос виборця. Залишаються актуальними основні тенденції кампанії, які були характерними і для попередніх місяців, зокрема: масштабне використання адміністративного ресурсу, різні форми підкупу виборців та порушення правил проведення агітації.   

Достатньо суперечливим стало рішення ЦВК (наприкінці вересня) змінити порядок тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни його виборчої адреси. Відповідно до постанови ЦВК виборець, який не може проголосувати за місцем своєї виборчої адреси може тимчасово змінити місце голосування на іншу виборчу дільницю, але лише в межах того одномандатного виборчого округу, де знаходиться його виборча адреса. Ця вимога не поширюється на членів ОВК та ДВК. З одного боку, такі дії ЦВК вирішують проблему виборчих міграцій, коли певні категорії виборців (зокрема іногородніх студентів) примушували змінювати своє місце голосування з метою концентрації їхніх голосів в межах конкретного округу. Протягом вересня в окремих округах такі випадки набували масового й загрозливого характеру. З іншого боку, ця норма є дискримінаційною, адже штучно позбавляє величезну кількість виборців, які знаходитимуться в інших областях в день голосування, реальної можливості реалізувати своє активне виборче право. Тим самим порушується базовий демократичний принцип рівного виборчого права.

Ще більш незрозумілим виявилося роз’яснення ЦВК, відповідно до якого члени ДВК можуть видавати бюлетень виборцю і в тому випадку, коли в паспорті виборця відсутня фотокартка, яка вклеюється при досягненні виборцем 25- та 45-річного віку. Ця норма прямо суперечить пункту 8 Постанови ВРУ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України», відповідно до якого «паспорт з не вклеєними фотокартками, при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним». Таким чином, ЦВК фактично прийняла протиправне рішення і дозволила виборцям голосувати на підставі недійсного паспорту.  

20 жовтня закінчився термін подання до ЦВК пропозицій щодо реєстрації офіційних спостерігачів від іноземних держав і міжнародних організацій. За перебігом цьогорічної парламентської виборчої кампанії буде спостерігати безпрецедентно велика кількість міжнародних спостерігачів – 3 797 осіб (від 28 держав і 35 організацій). Очевидно така пильна увага з боку міжнародної спільноти до українських виборів зумовлена напруженою політичною ситуацією в Україні (насамперед ув’язненням і відстороненням від участі у виборах лідерів опозиції), а також поверненням до змішаної виборчої системи, яка суттєво підвищує ризик фальсифікацій, порівняно з попередньою пропорційною системою виборів.

Також спостереження за перебігом виборів в день голосування здійснюватиме неочікувано велика кількість внутрішніх, українських спостерігачів (від партій, кандидатів і громадських організацій) – всього 219 659 осіб. Викликає подив, що своїх спостерігачів (19 545 осіб) зареєстрували аж 68 громадських організацій, більшість з яких є незнаними або малоактивними в третьому секторі. Адже відомо, що середовище громадських організацій, які здійснюють систематичне спостереження за виборчим процесом в Україні, на жаль, не є настільки розвиненим і налічує не більше десятка організацій, що є публічними і суворо дотримуються загальновизнаних принципів виборчого спостереження. Тому, є підстави припускати, що значна частина громадських організацій, які вестимуть спостереження в день голосування, перш за все, будуть виконувати суто технічну функцію – представлятимуть інтереси окремих партій і кандидатів у виборчих комісіях. Але навіть в цьому випадку вони опосередковано сприятимуть підвищенню рівня громадського контролю за ходом голосування.

В площині організаційного забезпечення виборчого процесу основна увага прогнозовано була прикута до формування та початку роботи дільничних виборчих комісій. За винятком традиційних зауважень щодо низького рівня матеріально-технічного забезпечення чи невідповідності приміщень окремих ДВК вимогам закону, суттєвих проблем з організацію роботи ДВК не спостерігалося. Звичайно, якщо не брати до уваги проблему, пов’язану з домінуванням в комісіях технічних партій, які активно впливають на роботу ДВК, але в силу свого «технічного» статусу не нестимуть політичної відповідальності за свої рішення і поведінку. Новизною цьогорічної виборчої кампанії стало облаштування усіх ДВК камерами відеоспостереження і їх підключення до інтернет-зв’язку. Проблем зі встановленням самих камер не виникало, однак проведення інтернет-зв’язку не завжди було технічно можливим через розташування деяких дільниць в зоні недосяжності мереж комунікацій.

СТАТИСТИКА ПОРУШЕНЬ

Завдяки роботі 225 довготермінових спостерігачів та 26 координаторів ОПОРА зібрала та опрацювала інформацію щодо найбільш поширених порушень, до яких вдавалися кандидати і політичні партії у жовтні. Негативний рейтинг (як і в попередні місяці) очолює адміністративний ресурс як форма незаконної участі та впливу посадових осіб на виборчий процес. Таких інцидентів зафіксовано 159 у 21 області України, найбільше – у Харківській, Херсонській, Донецькій, Київській, Одеській і Луганській областях. З невеликим відривом друге місце займає порушення порядку проведення агітації: 146 інцидентів у 24 областях України. Найбільше – в Чернівецькій, Харківській областях і м. Київ. На третьому місці підкуп виборців як метод незаконного матеріального стимулювання виборців. Спостерігачам вдалося зафіксувати 124 випадки (у 21 області), які відповідно до чинного законодавства мають ознаки підкупу. Найбільше таких випадків виявлено в Одеській, Херсонській і Тернопільській областях. Не менш поширеним явищем є перешкоджання діяльності партій та кандидатів: 112 зафіксованих інцидентів в 19 областях України (найбільше в Сумській та Одеській обл.). На останньому місці два типи порушень: силовий ресурс як метод впливу правоохоронних органів на виборчий процес – 6 інцидентів і тиск на ЗМІ – 6 випадків в 6 областях України. Тож, на основі даних спостерігачів ОПОРИ, можна зробити висновок, що найбільш поширеними порушеннями є зловживання адміністративним ресурсом та підкуп виборців. Втім, належної реакції з боку правоохоронних органів та ЦВК, суб’єктів виборчого процесу на системні зловживання не було. 

ВИСНОВКИ

1. В умовах фінансового зубожіння населення використання форм матеріального заохочення виборців суттєво підриває легітимність всього виборчого процесу. Ключовим в розумінні негативних наслідків підкупу є той факт, що за ним йдуть фальсифікації. Вже не раз доведено, що порушник, який роздає гроші за правильне голосування потім буде вимагати у виборців віддати свій бюлетень в прямому чи переносному значенні слова. Тому, в день голосування в округах, де фіксувались випадки грошового підкупу виборців, слід очікувати застосування таких технологій фальсифікації як «хусточка», «карусель», фотографування бюлетеня та інші.

2. На жаль, практика використання адмінресурсу позбавляє виборчу кампанію конкурентоздатності. В той час, як одні кандидати за допомогою адміністративних важелів отримують переваги в агітаційній діяльності, інші політики зазнають тиску та перешкоджання з боку чиновників. Монополія на державні посади у представників однієї політичної партії саме й привела до того, що адмінресурс на виборах 2012 року є одним із ключових методів впливу.

3. Слабка конкурентоздатність виборів призводить до того, що політики застосовують у своїй політичній боротьбі найрізноманітніші методи протидії опонентам. Штучне перешкоджання діяльності кандидатів, обмеження останніх у можливості спілкування з виборцями, тиск та погрози, застосування сили до політиків – ці всі ганебні явища присутні в українській політиці. Не виключено, що окремі з прикладів такого впливу можуть мати місце і в день голосування, тому, до протидії їм мають бути готові всі учасники виборчого процесу.

4. Низький рівень політичної культури як політичних гравців, так і в пересічних виборців зумовлює ту обставину, що навіть найелементарніші норми закону ігноруються. Обмеження щодо проведення агітації не дотримуються, а ліберальні норми про відповідальність за порушення жодним чином не зупиняють порушників. Тому в період виборчої «тиші» - 27-28 жовтня окремі округи може накрити хвиля «чорного піару».

5. Правоохоронні органи так і не стали тим щитом, що мав би захистити права кандидатів та простих виборців. Повсякденні порушення правил агітації та зловживання службовим становищем вже давно мало б стати предметом їх розгляду, однак далі складання протоколів про адміністративні порушення щодо агітаторів від партій та кандидатів справа не йде.

6. Чітко розрізнити у виборчий період, яку роль в політичних конфліктах відіграють ЗМІ складно. Однак перешкоджання роботі журналіста зі збору інформації та погрози в його бік є свідченням тиску і повинні каратися.

7. Побоювання про неспроможність ДВК повноцінно виконувати покладені на них обов’язки з організації виборчого процесу справджуються. Об’єктивною причиною цього є відсутність належної навчальної підготовки членів ДВК і, як наслідок, низький рівень їх професійної компетентності. Однак головною причиною хаотичної та неефективної роботи величезної кількості ДВК є постійно триваючий процес масових замін членів ДВК. Масові заміни в основному зумовлені тим, що суб’єкти виборчого процесу реєстрували членів ДВК на основі фіктивних заяв – без інформування та отримання згоди від громадян бути членами ДВК. Як наслідок, члени ДВК, які не давали згоди на свою участь в комісії, відмовляються від цього. Така тенденція характерна для усіх регіонів України. Найчастіше до подібних замін вдаються так звані «технічні партії», передвиборча кампанія яких, зводиться лише до участі їхніх представників в роботі виборчих комісій. Масові заміни відбуваються в останній тиждень виборчої кампанії, а тому найбільша небезпека полягає в тому, що в день голосування члени ДВК будуть просто не спроможні якісно взаємодіяти між собою та професійно виконувати покладені на них обов’язки.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

За підсумками спостереження ОПОРИ протягом звітного періоду на основі узагальнень та аналізу ключових проблем і ризиків, напрацьовано ряд рекомендацій для різних учасників виборчого процесу.

Насамперед, ОПОРА закликає усіх суб’єктів виборчого процесу і, зокрема, виборців утриматися від вчинення будь-яких правопорушень, що можуть вплинути на результати волевиявлення, і за вчинення яких передбачена кримінальна та адміністративна відповідальність. Настійливо рекомендуємо в день голосування і до встановлення результатів категорично уникати участі в будь-яких подіях, інцидентах чи заходах, що мають найменші ознаки порушень виборчого законодавства. 

Центральній виборчій комісії 

• Дати роз’яснення членам виборчих комісій про міри відповідальності, які можуть бути застосовані до порушників виборчого законодавства, зокрема за порушення прав журналістів і спостерігачів;
• Проконтролювати дії окружних виборчих комісій щодо виключення представників окремих партій зі складу ДВК.

Політичним партіям та кандидатам 

• На основі інформації про можливі методи маніпуляцій у день виборів, зібраної від громадських спостерігачів, підготовити відповідні інструктивні матеріали про способи протидії для своїх членів комісій та спостерігачів;
• Забезпечити спостереження та контроль за днем голосування та підрахунком голосів.

Правоохоронним органам

• Оперативно реагувати на факти порушень виборчого законодавства, повідомлені виборцями та суб’єктами виборчого процесу;
• Перевіряти факти порушень, інформація щодо яких оприлюднюється у ЗМІ, оперативно реагувати на повідомлення про тиск, погрози чи нанесення шкоди здоров’ю учасників виборчого процесу;
• Уникати незаконного втручання у виборчу кампанію кандидатів, що може трактуватись як тиск на суб’єктів виборчого процесу.

ПОРУШЕННЯ ВИБОРЧОГО ЗАКОНОДАВСТВА ТА КОНФЛІКТИ

Підкуп виборців та благодійна діяльність кандидатів

Прояви матеріального заохочення виборців стали характерною ознакою парламентської кампанії 2012 року.  Законодавчі обмеження підкупу виборців на практиці виявили свою неефективність. Протягом усієї кампанії кандидати вдавалися до різноманітних форм підкупу виборців, що є серйозним відхиленням від загальноприйнятих стандартів  вільного волевиявлення  громадян.  Позитивним явищем жовтня  стало проведення правоохоронними органами розслідувань окремих фактів підкупу виборців, але поки ці зусилля мають ознаки вибірковості.

У жовтні зафіксовано декілька резонансних розслідувань правоохоронними органами фактів підкупу виборців. Зокрема, Луганською обласною прокуратурою проведено обшук приміщень мешканців міста Стаханов  та порушено справу  з приводу підкупу виборців на користь кандидата-самовисуванця у ОВО №106 Юрія Фурмана. Прокуратурою здійснено аналогічні дії  щодо  кандидата-самовисуванця у ОВО №109 Олександра Макарова. Ці кандидати входять до т.зв. «команди Шахова», відомого місцевого політика та бізнесмена Сергія Шахова, який балотується шляхом самовисування у ОВО №107. Лідер цієї групи самовисуванців Сергій Шахов знаходиться у  національному розшуку  за декількома кримінальними справами.

Грошовий підкуп виборців

Грошовий підкуп виборців залишається ключовим викликом передвиборчої кампанії. Із наближенням дня голосування, посилюються ризики викривлення результатів голосування через застосування цієї протизаконної форми передвиборчої активності. На поточний момент юридично чи публічно доведених фактів грошового підкупу небагато, але за своїм змістом вони викликають серйозне занепокоєння.

Вибіркові приклади:

ü  7 жовтня у селі Фурси Білоцерківського району під час урочистостей з нагоди Дня села представник кандидата від Партії регіонів у ОВО №92 Сергія Кацуби вручав грошові премії ветеранам праці. Того ж дня Кацуба роздавав грошові премії і в селі Сорокотяги Білоцерківського району.

ü  3 жовтня 2012 року у Роменському міському центрі культури і дозвілля відбулися урочистості з нагоди відзначення Дня працівників освіти, де кандидат від Партії регіонів у ОВО №161 Олександр Саєнко вручав освітянам персональні премії в розмірі 200 грн.

ü  У місті Біла Церква в наметах, які нібито мають стосунок до кандидата-самовисцванця у ОВО №90 Віталія Чудновського, в обмін  на копії паспортів виборцям видають по 100 грн. Такий факт було зафіксовано довготерміновим спостерігачем.

ü  Однією із технологій підкупу виборців є роздача грошей під приводом отримання певних послуг. До прикладу, у ОВО №215  невідомі особи, які представляються агітаторами кандидата-самовисуванця Галини Гереги, пропонують виборцям 100 гривень за розміщення передвиборчих матеріалів у їх будинках чи під’їздах.

Негативним проявом останнього місяця парламентської кампанії є поширення у ЗМІ інформації про підготовку масового підкупу виборців. Попередження цих протизаконних проявів знаходиться у виключній компетенції  правоохоронних органів, які мають проявити  належну злагодженість та принциповість.

Діяльність виборчих фондів

Перебіг передвиборчої кампанії засвідчує, що благодійні фонди кандидатів стали дієвою технологією матеріального заохочення громадян. Не дивлячись на попередні прогнози щодо обмеження діяльності  фондів в умовах офіційного виборчого процесу,  благодійність  кандидатів отримала значне поширення на усіх етапах виборчого процесу.

Діяльність «виборчих» благодійних фондів найчастіше має такі форми:

•  Надання окремим соціальним групам грошової допомоги чи безкоштовних товарів та послуг.

До прикладу, під час відзначень Дня вчителя кандидат-самовисуванець у ОВО №164 (Тернопільська обл.), засновник фонду «Галичина-Волинь» Володимир Клименко вручав педагогам від імені фонду грошові премії у розмірі 200 грн. Крім цього, кандидат-благодійник публічно обіцяє оздоровити у наступному році ще більшу кількість дітей (у цьому році благодійний фонд забезпечив оздоровлення 500 дітей). Благодійний фонд «Лицем до лиця» кандидата-самовисуванця у ОВО №195 Володимира Зубика дарує  новонародженим в Черкаському міському пологовому будинку №2 повзунки й шапочки, пустушки й пляшечки та великі упаковки підгузків. Благодійний фонд «Рідний край» кандидата-самовисуванця у ОВО №160 (Сумська обл.) Сергія Талала проводить безкоштовну благодійну акцію зі страхування дітей дошкільного та шкільного віку від нещасних випадків терміном на 1 рік у розмірі 500 гривень на кожну дитину.

•  Організація безкоштовних культурно-дозвільних чи релігійних заходів  для виборців.

Зокрема, Благодійний фонд кандидата-самовисуванця у ОВО №21 Степана Івахіва організовує безкоштовні паломницькі поїздки до релігійних святинь Почаєва, що знаходяться у Тернопільській області. Під час цих поїздок  виборцям роздаються агітаційні матеріали кандидатів. Міжнародний благодійний фонд кандидата-самовисуванця Олександра Волкова є організатором ряду конкурсів краси в різних населених пунктах округу №158 (Сумська обл.).

• Матеріальне заохочення виборців під приводом реалізації громадської ініціативи.

Яскравим прикладом цієї форми виборчої благодійності є діяльність благодійного фонду кандидата від Партії регіонів у ОВО №46 (Донецька обл.) Сергія Клюєва. 5 жовтня Клюєв в межах урочистого відзначення кращих ініціативних груп, які протягом 2010-2012 рр. реалізовували міні-проекти за підтримки його благодійного фонду, вручив 10 сертифікатів на придбання плазмових телевізорів.

• Реалізація інфраструктурних проектів від імені благодійних фондів кандидатів.

Зокрема, Благодійний фонд «Відродження покоління», засновником якого є кандидат від Партії регіонів у ОВО №101 (Кіровоградська обл.) Віталій Грушевський відкриває в населених пунктах округу дитячі майданчики.

Значна частина кандидатів-мажоритарників концентрується на господарчих проблемах своїх виборчих округів. Імідж «господарників» кандидатами підтримується у різноманітніші способи.  Частина мажоритарників  вкладає в інфраструктуру округів власні ресурси, інші спираються на державні ресурси. До прикладу, у агітаційних матеріалах кандидата-самовисуванця у ОВО №193 (Хмельницька обл.) Володимира Мельниченка зазначається, що він надав «сприяння» заходам із розміщення у міській лікарні Кам’янець-Подільського сучасного рентген-комплексу. Натомість, із Державного бюджету України на придбання цього обладнання було виділено 1 млн 800 тис. грн. Кандидат від Партії регіонів у ОВО №183 Василь Федін від імені Херсонського суднобудівного заводу подарував округу новий річковий трамвай, яким громадяни можуть користуватися безкоштовно. Ця ініціативами стала предметом судового рішення, оскільки його конкуренти мали намір довести факт підкупу виборців. Херсонський окружний адміністративний суд відмовив конкурентам Федіна у задоволені позову. У свою чергу, кандидат від Партії регіонів у ОВО №136 (Одеська обл.) Геннадій Труханов виконує «накази» виборців щодо ремонту доріг округу. Кандидат особливо підкреслює, що усі дорожні роботи здійснюють за рахунок позабюджетних джерел.

Безперешкодне застосування різних форм матеріального заохочення виборців  актуалізувало проблеми національного законодавства. Неконкретність законодавчих норм та відсутність уніфікованої правозастосовної практики щодо проблем підкупу виборців  убезпечила кандидатів від притягнення їх до відповідальності. Зокрема, частина кандидатів, які є чинними народними депутатами України, позиціонували свою «благодійність» у якості своєї поточної діяльності. В умовах виборчого процесу неврегульованими залишилися активність благодійних фондів та соціальні програми  підприємств та бізнес-структур.  Кандидати, які мають стосунок до благодійних фондів чи соціальних програм бізнесу, отримали додаткові переваги перед своїми конкурентами.   Ключовою задачею поточного етапу виборчого процесу залишається підвищення активності правоохоронних органів щодо попередження спроб підкупу, особливо це стосується дня голосування. Крім цього, надзвичайно важливо уникнути вибірковості цих розслідувань та налагодження системної роботи правоохоронців щодо забезпечення вільного волевиявлення громадян.

Зловживання службовим становищем, використання адміністративного ресурсу

В останній місяць виборчої кампанії обсяг зловживань адміністративним ресурсом в агітаційних цілях залишається таким самим безпрецедентно масштабним як і протягом попередніх етапів виборчого процесу. Більше того, триває тотальна мобілізація посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, працівників бюджетних установ до участі в передвиборчій кампанії на користь провладної партії та кандидатів-мажоритарників. Різноманітні форми такої участі стали вже типовими для цьогорічної парламентської кампанії – агітація посадовцями в робочий час; надання посадовими та службовими особами місцевої влади публічної підтримки та максимального сприяння у проведенні агітації окремим кандидатам і партіям; використання державних та комунальних матеріально-технічних засобів в агітаційних цілях; використання державних програм та бюджетник коштів з метою прямої та прихованої агітації; використання працівників бюджетних установ в якості агітаторів і їх залучення до агітаційних заходів в якості так званої «масовки». Протягом жовтня 2012 року громадськими спостерігачами було зафіксовано не менше, ніж 159 випадків використання адміністративного ресурсу в 21 області України. Більшість таких порушень була допущена з боку Партії регіонів (132 випадки) і кандидатів-самовисуванців (26 випадків). Регіонами лідерами з використання адмінресурсу є Харківська, Херсонська, Донецька, Київська, Одеська і Луганська області.  

Найпоширенішою формою зловживання адміністративним ресурсом (79 випадків у 17 регіонах України) є висловлення публічної підтримки та надання переваг (зокрема медійних)окремим кандидатам і партіям з боку посадовців місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Частими є випадки, коли окремі посадовці (керівники державних адміністрацій, міські голови), не беручи участі у виборчій кампанії, регулярно і системно – протягом усієї виборчої кампанії – патронують конкретних кандидатів в округах. Це проявляється у проведенні спільних з кандидатами публічних заходів, відвертих закликах підтримати «свого» кандидата чи партії або вибірковій критиці діяльності опонентів. Тим самим, відбувається показове та грубе ігнорування принципу рівного виборчого права, невід’ємним проявом якого є рівне та неупереджене ставлення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх службових та посадових осіб до суб’єктів виборчого процесу. Чітка вимога щодо дотримання цього принципу закріплена частиною 5 статті 3 «Про вибори народних депутатів України» №4061-VI від 17.11.2011 року. Громадянська мережа ОПОРА неодноразово звертала увагу (у своїх попередніх звітах), що окрім порушення формальних вимог Закону, такого роду агітаційна діяльність посадовців різко суперечить професійній етиці державних службовців, а саме: обов’язку утримуватися від демонстрації власних політичних поглядів та свого ставлення до політичних сил, партій, блоків, не допускати їх впливу на виконання службових обов'язків^[1]. Особливе занепокоєння викликають випадки, коли агітація з боку посадових і службових осіб органів влади відбувається у робочий час, що є порушенням частини 1 статті 74 Закону «Про вибори народних депутатів України». Таких випадків було зафіксовано лише 10, однак реальна ситуація є набагато гіршою. Адже на законодавчому рівні чітко не визначено де закінчується виконання службових повноважень і починається передвиборча агітація. Тому, випадки агітації посадовцями у робочий час, які у великій кількості фіксуються громадськими спостерігачами, формально трактуються як виконання посадовцями їх посадових (службових) повноважень.

Використання бюджетних програм (проектів) і державних фінансових ресурсів в передвиборчих цілях – є іншою типовою формою зловживань адміністративним ресурсом протягом останнього місяця парламентської виборчої кампанії. Громадські спостерігачі зафіксували 36 подібних фактів у 17 регіонах України (АРК, Вінницька, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Одеська, Рівненська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська області). Основний зміст такого роду порушень полягає в тому, що реалізація органами державної влади чи місцевого самоврядування їхніх безпосередніх повноважень за кошти платників податків (у сфері соціального забезпечення, ЖКГ, охорони здоров’я, освіти) – прямо позиціонується як особисте досягнення окремої партії чи кандидата. В такий спосіб, суб’єкти виборчого процесу, які мають доступ до державних ресурсів отримують позаконкурнетні (а отже нечесні) переваги над своїми опонентами, які такого доступу позбавлені. Витрачаючи бюджетні ресурси в агітаційних цілях, партії і кандидати фактично порушують вимогу закону про заборону використання для передвиборчої агітацій коштів з інших джерел, окрім виборчого фонду^[2]. Крім того, така монополізація суспільних інституцій і ресурсів та їх використання у вузьких політичних інтересах є ознакою політичної корупції.   

Так, у Харківській області окремі кандидати-мажоритарники (зокрема кандидат по 178 ВО та брат Голови Харківської ОДА Дмитро Добкін), у супроводі представників місцевих влад всіх рівнів, здійснюють вручення школам комп’ютерів, отриманих Україною як гуманітарна допомога від Китайської Народної Республіки. Такі заходи супроводжуються агітаційними виступами кандидатів, а презентовані подарунки позиціонуються як їхній особистий внесок в комп’ютеризацію шкіл.

В Чернігівській області (ВО №207) продовжується розповсюдження друкованої продукції, в якій чітко вказано, що «в 2012 році Ігор Рибаков зробив усе можливе, аби у 7 північних районів Чернігівщини було залучено понад 107 мільйонів гривень бюджетних коштів, котрі тепер використовуються для реалізації соціальних та інфраструктурних проектів». Далі йде перелік реконструйованих та відремонтованих об’єктів. Причому, наявні буклети містять інформацію про напрями та розміри допомоги саме тому району, на території якого він розповсюджується. В Київській області, 23 вересня, під час зустрічі з виборцями з села Романівка Петро Мельник заявив, що за його сприяння з Державного бюджету України у 2012 році передбачено збільшення субвенції міста Ірпінь на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання вулиць і доріг комунальної власності; будується спортивна зала загальноосвітньої школи №2; здано в експлуатацію автомобільну дорогу Київ – Ірпінь; добудовано поліклініку, яку забезпечено сучасним медичним обладнанням на 25 млн грн. Таким чином, в обох випадках бюджетні видатки на регіональний розвиток позиціонуються кандидатами як їхній особистий фінансовий чи організаційний внесок.

У Донецькій області 4 жовтня Міністр освіти та науки України Дмитро Табачник та кандидат від Партії регіонів у ВО №46  Сергій Клюєв разом проводили урочистості із нагоди Дня вчителя у м. Артемівськ. У межах заходів міністр Табачник вручив місцевим школам 15 комп’ютерів, а кандидат Клюєв подарував освітнім закладам 100 комплектів зібрань літературних творів українських та російських класиків. Таким чином, кандидат, поєднавши державну програму комп’ютеризації шкіл із власною благодійною передвиборчою ініціативою, фактично використав бюджетні ресурси в агітаційних цілях.

Найбільш масштабним і тривалим прикладом використання бюджетного адміністративного ресурсу є програма «Народний бюджет», яка і в жовтні активно продовжувала реалізовуватися в Одеській області. В рамках бюджетної програми проводиться агітаційна кампанія на користь Партії регіонів в цілому і окремих кандидатів-мажоритарників від ПР (Геннадій Труханов, Леонід Клімов, Іван Фурсін, Олександр Пресман, Віталій Барвиненко, Ігор Плохой, Юрій Крук, Юрій Преснов). Ще минулого року губернатором Одещини була розпочата гучна кампанія під назвою «Народний бюджет». Суть якої – імітація врахування наказів виборців при формуванні бюджету тієї чи іншої адмін-тер. одиниці на 2012 рік і, як наслідок, врахування цих побажань: активне фінансування ремонту доріг, газифікації, ремонт (побудова) шкіл, лікарень, інших соціально-культурних об'єктів. Відповідно, практично в кожному районі та місті були прийняті свої «народні бюджети», хоча, насправді, це не окремі бюджети, а просто перейменовані «бюджети розвитку» цих адмін-тер. одиниць, які приймаються кожного року, просто раніше не мали такої назви. Впровадження народного бюджету супроводжується гучною інформаційною кампанією, в якій постійно підкреслюється, що це – ініціатива Партії регіонів і використовується логотип ПР. Так, робітники, що ремонтують дороги в м. Одеса, вдягнуті в спецодяг, на якому, крім напису «Народний бюджет», розміщено також лого ПР. Крім цього, призначені «куратори» виконання «Народного бюджету», які є кандидатами-мажоритарниками від ПР по тому чи іншому округу. Наприклад, Леонід Клімов по 137 В.О., Іван Фурсін по 138 В.О., Віталій Барвиненко по 141 В.О., Юрій Крук по 143 В.О. Це проявляється в наданні бюджетного фінансування для реалізації різноманітних програм та будівництва соціо-культурних об'єктів на території відповідних округів, що тісно інформаційно прив'язується, як до імені діючого губернатора Одещини Едуарда Матвійчука та ПР в цілому, так й до імені конкретного кандидата. В рамках цієї програми регулярно проводяться численні масові заходи, зустрічі з жителями тощо, на яких кандидати від ПР-куратори «народного бюджету» мають унікальну можливість для агітації.

Не менш поширеними в жовтні є випадки зловживання адмінресурсом, що супроводжується використанням матеріально-технічних засобів та кадрових ресурсів, доступних органам державної публічної адміністрації, в агітаційних цілях. Подібна практика є прямим порушення частини 21 статті 74 Закону «Про вибори народних депутатів України». Громадськими спостерігачами було зафіксовано 26 таких фактів у 15 регіонах України (АРК, Вінницька,Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Миколаївська, Одеська, Рівненська, Херсонська, Чернівецька області). 

У Дніпропетровській області (ВО №30) 12 жовтня у м. Дніпродзержинськ із самого ранку на стовпах освітлення центральної вулиці – проспекту Леніна, вивішувались прапори Партії регіонів (більше 50 прапорів). Ця робота виконувалася на автомобілі–вежі, який  належить комунальному підприємству «КП Трамвай». Побачивши, що ведеться фотозйомка, водій зняв автомобільні номери та продовжив роботу. Очевидно залучення комунальної техніки для потреб агітаційної кампанії ПР не оплачувалося з коштів виборчого фонду і стало можливим внаслідок зловживання службовим становищем керівником комунального підприємства і посадовими особами місцевої влади.  

В Луганській області 1 жовтня 2012 р. у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля відбулася зустріч із кандидатом у народні депутати по 105 виборчому округу від Партії регіонів Сергієм Гороховим. Як стало відомо Громадським спостерігачам ОПОРИ, в заході взяли участь близько 400 студентів. За інформацією присутніх, для зустрічі з кандидатом у народні депутати від кожного факультету необхідно було зібрати не менше 60 людей. Інший подібний випадок зафіксовано 4 жовтня 2012 р. з 11:00 до 13:00 у приміщенні Луганської обласної клінічної лікарні. Тут було організовано зустріч медичних працівників із представниками Партії регіонів. Натомість, медичним працівникам повідомили, що відбудеться наукова конференція «Травматологія, хірургія, трансплантологія». Персонал лікарні був здивований, коли замість науково-практичної конференції вони фактично стали учасниками агітаційного заходу Партії регіонів. І замість того, щоб в робочий час виконувати свої основні функції – лікувати пацієнтів, персонал був вимушений слухати презентацію «Медична політика Партії регіонів», яку представив екс-міністр охорони здоров'я України Юрій Поляченко. 

В Хмельницькій області в історичному місті Ізяслав (ВО №189) приміщення центральної районної бібліотеки використовує Партія регіонів. Тут, на першому поверсі, вже довгий час розташовується громадська приймальня районної організації ПР, а з початком виборчої кампанії приміщення бібліотеки фактично перетворилося на виборчий штаб партії.

В Сумській області представники Партії регіонів збирають базу персональних даних виборців та обдзвонюють потенційних прихильників від імені голови Сумської державної адміністрації Юрія Чмиря (ПР). 15 жовтня з телефонного номеру 0542-67-50-50 на мобільний телефон представника ОПОРИ зателефонувала дівчина. Вона повідомила, що представляє Партію регіонів та телефонує за дорученням губернатора, і запитала: «Чи готові Ви підтримати губернатора та Партію регіонів на виборах?». Дещо подібна ситуація мала місце в Одеській області, де в одній зі шкіл Приморського району Одеси було виявлено анкету, в яку необхідно було вписати осіб, що голосуватимуть за Партію регіонів. Як з’ясувалося, директора школи, якій залишилося 2 роки до пенсії, викликали до районного управління та під загрозою звільнення змусили забезпечити заповнення цієї анкети. В результаті, більше 80 осіб (включаючи вчителів та технічних працівників) повинні вносити себе та членів своїх сімей до цього списку, а потім в електронному вигляді передати в районне управління. Показово, що в анкеті міститься пункт, що стосується тих осіб, які не планують голосувати за ПР – вимагається вписати їхні ПІБ, адресу проживання, адресу реєстрації та номер дільниці, на якій виборець буде голосувати.

В межах чинного виборчого законодавства відсутні дієві запобіжники щодо масштабного використання адміністративного ресурсу. Відтак, суб’єкти виборчого процесу, які мають доступ до владних повноважень та державних ресурсів максимально використовують існуючу законодавчу прогалину на свою користь. На жаль, така практика позбавляє виборчу кампанію її базової демократичної ознаки – конкурентоздатності. Наслідком використання адмінресурсу є не лише втрата довіри суспільства до виборчого процесу, але й збереження низького рівня довіри до тих владних інституцій (парламенту, міністерств, адміністрацій, муніципальних органів), які здійснюють зловживання адмінресурсом. 

Перешкоджання діяльності партій/кандидатів та їх представників

Факти, зібрані спостерігачами ОПОРИ у жовтні, свідчать про те, що в багатьох округах виборча кампанія проходить у неконкурентних умовах. У ситуації, коли різні кандидати мають не однакові можливості для висвітлення власної позиції та проведення агітації, коли обман та брехня масово поширюються серед виборців, а на прихильників партій та самих кандидатів чиниться тиск, говорити про справедливість виборів складно. Однак, лише результати голосування покажуть наскільки впливовими та визначальними для цьогорічних виборів стали нечесні методи боротьби.

Протягом жовтня й далі фіксувались випадки перешкоджання діяльності партій та кандидатів, чи їх представників у здійсненні агітаційної та політичної діяльності. За дві декади місяця було виявлено 113 випадків цього типу порушень. У половини з цих випадків – 59, це стосувалось використання методу «чорного піару», за допомогою якого поширювали недостовірні, брехливі чи відверто образливі відомості про кандидата чи політичну силу. Майже завжди такого роду матеріали публікуються з недостовірною інформацією про замовника та виконавця друку або взагалі без вихідних даних. Через це чітко ідентифікувати порушників надзвичайно важко.

Поширення матеріалів «чорного піару» є свідченням нечесної конкуренції та використання маніпулятивних технологій. Основне призначення чорного піару – завдати шкоди іміджу політику чи партії, понизити рівень електоральної підтримки кандидата та ввести в оману виборців. Використання таких технологій характерне для більшості регіонів країни і здебільшого застосовується у боротьбі між кандидатами-мажоритарниками.

Автори «чорного піару» в жовтні використовували проти кандидатів теми, пов’язані з їх професійною та політичною діяльністю, деталями особистої біографії. Також в такого роду матеріалах містяться образи честі та гідності особи. Одним із напрямків використання «чорного піару» є поширення підробних листівок та газет, коли негативна про кандидата інформація друкується на матеріалах під назвою та брендом рейтингової партії чи відомої громадської організації. Для цього використовуються агітки, що мають схожий дизайн та вихідні дані ідентичні офіційним агітматеріалам. Найбільше прикладів «чорного піару» виявлено в Кіровоградській, Рівненській, Сумській, Івано-Франківській областях та місті Київ.

Також брудні технології застосовують шляхом розміщення негативної інформації про політичних опонентів в ЗМІ. В друкованих виданнях такі матеріали дуже часто не маркуються як виборча агітація чи політична реклама, натомість, на інтернет-сайтах така інформація подається зазвичай без авторства або під псевдонімом.

11 жовтня в місті Ковель Волинської області (ВО №21) на центральних вулицях міста на фасадах будинків були поклеєні листівки з недостовірною інформацією про кандидата від ВО «Батьківщина» Ігоря Гузя. В листівці йдеться про те, що І. Гузь нібито розказує, що Юля Тимошенко повинна сидіти в тюрмі, щоб Арсеній Яценюку переміг на президентських виборах. А в населених пунктах Старовижівського району в цей же період поширювали листівки «Ігор Гузь бреше про свою віру та не вважає УПЦ українською церквою», в яких наводилась інформація нібито кандидат обманює виборців щодо свого віросповідання та погано ставиться до Української Православної Церкви. Аналогічні листівки без вихідних даних були поширені по всьому округу. Вони були розклеєні на будинках, стовпах, розкидані по поштових скриньках та просто лежали на зупинках, під ногами.

На жаль, і далі мають місце випадки фізичного перешкоджання розповсюдженню та розміщенню агітаційних матеріалів певного кандидата чи партії. Зазвичай це проявляється у псуванні носіїв зовнішньої реклами, а саме біл-бордів та сіті-лайтів, а також у зриванні агітаційних плакатів. Крім того, є випадки залякування та фізичних розправ окремих кандидатів чи їх представників. Здебільшого погрози надходять від невідомих осіб і основною їх вимогою є припинити агітаційну діяльність. Об’єктами таких погроз є прості агітатори, працівники виборчих штабів та самі кандидати.

У центрі села Верхній Коропець Мукачівського району Закарпатської області (округ №70) 17 жовтня до мікроавтобуса з агітаторами від кандидата Олександра Кеменяша (ВО «Батьківщина») на легкових автомобілях під’їхало дев’ятеро чоловік, котрі запропонували купити в агітаторів усі газети та іншу друковану продукцію. Коли агітатори відмовилися продати продукцію, їх побили ці невідомі особи, на мікроавтобусі порізали колеса, а всю агітпродукцію, вийнявши з машини, підпалили.

Увечері, 12 жовтня, в місті Бар невідомі особи напад на Галину Шевчук, керівника Барського районного штабу та довірену особу кандидата в народні депутати по округу №14 Віктора Жеребнюка. Шевчук поверталася додому з окружної виборчої комісії в місті Жмеринка. Близько 21:00 на неї напали двоє чоловіків. Спочатку вони почали погрожувати їй як довіреній особі кандидата, а потім застосували фізичну силу і завдали важкі травми. Зараз Галина Шевчук знаходиться під наглядом лікарів.

Також проти кандидатів і партій застосовували такі методи протидії, як недопущення на публічні заходи, відмова в наданні друкованих площ чи ефіру для розміщення політичної реклами, відмова в наданні приміщення для організації зустрічей з виборцями. Таким чином, кандидати ставляться в нерівні умови, адже одним надається повна підтримка, а інших штучно обмежують у веденні агітаційної кампанії.

В жовтні, як і в попередні місяці виборчої кампанії, одним із методів політичної боротьби було створення штучних перешкод для агітаційної діяльності кандидатів. Замість того, щоб інформувати виборців про свої передвиборчі програми та популяризувати себе чимало кандидатів вели кампанію проти своїх опонентів. Арсенал інструментів для протидії політикам був доволі широкий: «чорний піар», пошкодження агітації, обмеження можливостей для агітації, погрози, фізична розправа. В останній місяць агітаційної кампанії приклади перешкоджання політичній діяльності партій та кандидатів були зафіксовані в абсолютній більшості областей. Тобто, нечесні на руку політики вирішили вплинути на волевиявлення виборців саме методами маніпуляцій та тиску. Це все дає підстави вважати, що навіть в період, заборонений для агітації (день перед виборами та в день голосування), такі політики будуть порушувати законодавство, а тому не виключено, що прикладів поширення «чорного піару» та антиагітації буде чимало і 28 жовтня.

Порушення законодавства в частині проведення агітації

У своїй агітаційній діяльності окремі політики та партії нехтують вимогами українського законодавства щодо правил проведення агітації. Заради того, щоб якнайкраще запам’ятатися виборцям політики розміщають свої агітаційні матеріали в заборонених місцях – приміщеннях органів влади, в установах і підприємствах комунальної й державної форми власності, громадському транспорті. Дуже часто така агітаційна діяльність супроводжується й порушенням правил благоустрою населених пунктів. Крім того, мають місце й випадки нехтування обмеженнями щодо участі у агітації певних категорій осіб, а саме: членів виборчих комісій, іноземців, дітей. У жовтні спостерігачами було зафіксовано понад 140 випадків нечесної агітації, причому, що ця кількість не є остаточною, оскільки брались до уваги лише найсерйозніші приклади порушень.

Завершення агітаційного періоду виборчої кампанії значно активізувало суб’єктів виборчого процесу. Кандидати та партії збільшили кількість заходів та розповсюджуваних агітаційних матеріалів. Разом з тим, зросла і кількість випадків порушення правил проведення агітації. Так, лише за 20 днів жовтня спостерігачами ОПОРИ було зафіксовано майже в два рази більше таких випадків, ніж їх було у вересні.

Серед найчастіше фіксованих порушень – проведення передвиборчої агітації в заборонених місцях. Так, спостерігачами й далі фіксуються випадки розміщення агітаційних матеріалів в приміщеннях установ державної та комунальної власності. Здебільшого йдеться про школи, будинки культури, медичні установи та вищі навчальні заклади. Вина за порушення в таких випадках лежить не лише на агітаторах від партій і кандидатів, а й на керівництві відповідних установ і закладів, які не звертають увагу на розміщення агітації. Іноді керівники цих установ, переслідуючи власні політичні цілі, самі йдуть на порушення норм закону. 

Так, у Луцьку, у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки були незаконно розміщенні агітаційні матеріали кандидата в народні депутати по одномандатному виборчому округу №22 та водночас голови наглядової ради цього ВНЗ Ігоря Палиці. Таке порушення зафіксоване спостерігачами ОПОРИ 10 жовтня 2012 року в педагогічному інституті, на факультетах романо-германської філології та психології, а також на  історичному, економічному, математичному та фізичному факультетах (адміністративний та навчальні корпуси №1, 2, 4, 7). Вказівку працівникам факультетів розміщувати таку друковану продукцію на інформаційних стендах дало керівництво навчального закладу, ректор якого є довіреною особою кандидата Палиці.

Не припиняється ведення агітації і з використанням громадського транспорту, оскільки в такий спосіб можна донести інформацію про кандидата до великої кількості виборців. Зазвичай політична реклама розміщується в салонах маршрутних таксі та автобусах, рідше в будівлях вокзалів. І хоча виборче законодавство забороняє такий вид агітації, кандидати часто нехтують цим обмеженням. Такі випадки неодноразово фіксувалися спостерігачами протягом звітного періоду у Дніпропетровській, Івано-Франківській, Одеській, Чернігівській, Чернівецькій, Харківській областях та місті Київ.

У місті Калуш Івано-Франківської області (округ №85) у громадському транспорті були розміщені агітаційні плакати кандидата від Партії регіонів Валерія Келестина, а на комунальному транспорті міста Кам’янець-Подільський Хмельницької області (ВО №193) зазначено портрет і передвиборче гасло самовисуванця Володимира Мельниченка.

Зросла кількість зафіксованих випадків участі в агітації осіб, яким, згідно з законом, агітувати за чи проти партій, кандидатів заборонено. Перш за все, це стосується членів ДВК. Партії та кандидати, наймаючи людей на роботу, прагнуть зекономити гроші, а тому використовують їх і як членів комісій, і як агітаторів. Також почастішали випадки участі в агітаційних заходах іноземних осіб, передусім співаків та артистів, які виступають з концертами на підтримку окремих кандидатів. Й надалі мають місце випадки залучення до агітації дітей.

12 жовтня члени однієї з дільничних виборчих комісій Дніпровського району міста Херсон (округ №182), розносячи по квартирах, що на Бериславському шосе та на вулиці Айвазовського, запрошення на вибори, роздавали й агітаційну продукцію Партії регіонів. Натомість, у с. Рудівка Марківського району Луганської області під час святкування Дня села у центральному сквері член виборчої комісії в одязі із символікою Партії регіонів агітував (розповсюджував агітаційні газети та листівки) за кандидата по 114 виборчому округу Володимира Демішкана.

Серед інших прикладів нечесної агітації – поширення агітаційних матеріалів без відповідних вихідних даних та, які містять заклики, що суперечать нормам Конституції. Кандидати та партії, ігноруючи вимоги законодавства, забувають зазначати на агітаційних матеріалах інформацію про їх замовника та виробника, а це є в свою чергу свідченням ще одного порушення – проведення виборчої агітації не за рахунок коштів виборчого фонду. Крім того, дуже поширеним явищем є розміщення агітаційних матеріалів в спосіб, що суперечить правилам благоустрою населених пунктів, тобто на фасадах будинків, стовпах електроопор, огорожах. Все це говорить, перш за все, про відсутність належного рівня політичної культури в учасників виборчого процесу та демонструє низьку організаційну спроможність місцевих органів влади зі створення належних умов для ведення агітаційної діяльності партіями і кандидатами.  

Агітаційна діяльність партій та кандидатів супроводжується численними прикладами порушень правил агітації. Ігноруючи обмеження, встановлені законодавством політики, розміщують власну агітацію в комунальних і державних закладах, громадському транспорті. Крім того, не дотримуються й норми закону щодо змісту інформації, яка має право розповсюджуватись від імені кандидатів.

Разом з тим, не враховуються інтереси простих виборців. Агітаційні змагання за те, хто з кандидатів розклеїть по округу більше листівок і постерів, ніяким чином не допомагають виборцям у здійсненні усвідомленого вибору, а навпаки, стають способом психологічного тиску.

Наближення виборчої кампанії ще більше спонукало політиків до нехтування виборчим законодавством, а тому, в останній місяць перед голосуванням кількість випадків порушень правил агітації суттєво зросла.

Вплив силових структур на партій/кандидатів та їх представників

У жовтні втручання силових структур на хід передвиборчих перегонів передусім проявилося у вигляді складення протоколів про адміністративні порушення щодо агітаторів від партій та кандидатів, а також у вигляді дрібних затримань під приводом необхідності встановити особу. Подібні випадки можна лише частково трактувати як спроби залякування агітаторів та власне кандидатів у депутати, однак серйозного впливу на хід виборчої кампанії вони не справили. Загалом, активність силових структур в контексті передвиборчих перегонів більше простежується на сході (Луганська, Харківська області) та в центрі України (Київська, Черкаська, Хмельницька області), ніж на Заході. Фактів грубого силового перешкоджання агітаційній діяльності партій та кандидатів спостерігачі не зафіксували. Мають місце епізодичні випадки (в Харківській та Черкаській областях) судових заборон на проведення агітаційних заходів.

14 жовтня у селищі Гостомель працівниками міліції були затримані агітатори за кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №95 (місто Ірпінь та частина Києво-Святошинського району), самовисуванця Дмитра Войцеха. Попри те, що розповсюджувані друковані матеріали на підтримку кандидата містили повні вихідні відомості про друкарню, тираж та замовника, працівники міліції затримали агітаторів для перевірки документів, що засвідчують особу.

Під час зустрічі з виборцями кандидата в народні депутати по 185 виборчому округу (м. Каховка Херсонської області) Едуарда Коваленка були затримані агітатори виборчого штабу партії «Соціал-патріотична асамблея слов'ян (СПАС)», від якої висувається політик. Претензії до агітаторів про розклеювання агітаційних листівок у не встановлених для цього місцях висловили міський голова Каховки Олександр Карасевич та начальник місцевого відділення міліції, які прибули на місце події. В результаті чого було складено адміністративний протокол, а суд залучив правопорушника до відповідальності у вигляді штрафу розміром більше 80 гривень.

Випадки тиску з боку правоохоронних органів на кандидата в народні депутати Юрія Фурмана (самовисуванець по 106 одномандатному виборчому округу) були зафіксовані у Сєверодонецьку Луганської області. Зокрема, 3 жовтня 2012 р. так і не відбулася запланована зустріч кандидата з мешканцями міста, у зв’язку із затриманням Ю. Фурмана через організацію начебто несанкціонованого мітингу. Попри те, що Луганський окружний адміністративний суд виніс ухвалу, що проведення зустрічей кандидатів у депутати з виборцями не потребує попереднього узгодження з місцевою владою, керівництво Сєверодонецької міліції трактує таку норму на власний розсуд. Тому, у Сєверодонецькому суді знаходяться на розгляді декілька адміністративних протоколів, складених співробітниками міліції щодо Юрія Фурмана, який без погодження з місцевою владою проводив зустрічі з виборцями міста.

В окремих регіонах спостерігачі ОПОРИ фіксують випадки винесення судових заборон на проведення публічних заходів партіями чи кандидатами. Так, 15 жовтня Харківський окружний адміністративний суд заборонив проводити зустріч лідера Об’єднаної опозиції «Батьківщина» Арсенія Яценюка з виборцями на площі Свободи. Позов подала Харківська міська рада під приводом того, що захід може призвести до порушення громадського порядку. 

У Черкасах продовжує діяти судове рішення, яким заборонено проводити публічні заходи на Соборній площі міста. Зокрема, заборонено проводити масові акції політичним партіям – лідерам виборчих перегонів, як провладним, так і опозиційним. Інших, менш впливових партій, це рішення не стосується.

В окремих випадках повноваження та права силових структур використовуються для тиску та залякування кандидатів у депутати та партій, які займають нейтральну позицію чи перебувають в опозиції до чинної влади. За свідченнями Тараса Кутового, кандидата у виборчому окрузі №150 (Полтавщина) від політичної партії «УДАР Віталія Кличка», у районному центрі Лохвиця спецпідрозділ «Беркут» охороняв осіб, які роздавали інформаційні буклети, що містили чорний PR проти нього.

У Хмельницькому, 11 жовтня, працівники міліції затримали члена ВО «Свобода» Віктора Бурлика, а до свободівки Анни Литвинюк вдерлися в квартиру. Причому жодних звинувачень про ордеру пред’явлено не було. Попри те, що затриманий був звільнений через кілька годин, а представницю політичного об’єднання забрати у відділок не вдалося, свободівці трактують такі дії правоохоронних органів незаконними та стверджують про політичні переслідування проти них.

Двічі за жовтень працівниками УБОЗ Черкаського УМВС була здійснена перевірка законності продажу комунального майна та використання бюджетних коштів у міській раді Христинівки, мером якої є Микола Наконечний, кандидат в депутати по 200-му виборчому округу («Єдиний Центр»). Під час другої перевірки, до присутніх застосовано фізичну силу. Працюючому персоналу не дозволяли вийти з приміщень, забороняли телефонувати, не допускали адвоката (по сумісності юрист кандидата Наконечного) на місце події. В штабі Наконечного вважають, що перевірки можна було уникнути, якби Наконечний зняв свою кандидатуру з виборчих перегонів, так як це йому неодноразово пропонував конкурент Антон Яценко, висуванець від Партії регіонів.

Тиск на засоби масової інформації

У жовтні зафіксовано декілька випадків перешкоджання професійній діяльності журналістів, що було пов’язано із  виборчим процесом. У цих інцидентах  брали участь  посадові особи місцевих органів влади.

Зокрема, 18 жовтня охоронці навчального корпусу №4 (історичний факультет) Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки перешкоджали доступу журналістів на зустріч кандидата-самовисуванця у ОВО №22 Ігоря Палиці зі студентами та педагогічним колективом навчального закладу.  Охорона університетського корпусу посилалися на усну вказівку декана історичного факультету.

27 вересня 2012 р. два журналісти телеканалу «КАПРІ» не були допущені до Будинку культури в м. Мар’їнка Донецької області, у якому проходила зустріч кандидата від Партії регіонів у ОВО №61 депутати Васильєва з виборцями. Керуючий справами Мар’їнської районної ради Віктор Купріянов та двоє невідомих осіб не допустили журналістів до приміщення, у якому проводилася зустріч кандидата Васильєва. Між журналістами та посадовцем місцевої ради виникла фізична штовханина та словесна перепалка.

5 жовтня журналіста газети «Запорожское время» Олександра Запорожця представники партії «УДАР» не пускали на прес-конференцію Віталія Кличка.

Протягом місяця мали місце судові процеси за участі ЗМІ та журналістів.

До прикладу, Партія регіонів звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з вимогою заборони випуск газети «Рівне вечірнє» до завершення виборчого процесу. Підставою для судового позову стала публікація у популярному обласному тижневику статті під назвою «Суд – прислуга Партії регіонів». Представники провладної політичної сили вважали, що цей матеріал має на меті сформувати негативний імідж Партії регіонів, а також містить завідомо неправдиві та наклепницькі дані про політичну силу. Редакція газети – «Рівне вечірнє» відмовилася визнавати позов. Представник видання повідомив, що стаття «Суд – прислуга Партії регіонів» опублікована як передвиборча агітація партії «УДАР». Розглянувши доводи сторін, суд вирішив відмовити Партії регіонів у задоволені позову і не задовольнив прохання заборони випуск газети до кінця виборчого процесу.

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганськ від 3 жовтня 2012 р. заборонений випуск газети «Наш вибір» до закінчення виборчого процесу на підставі повторного порушення статті 67 Закону України «Про вибори народних депутатів України» (у частині порушення порядку оприлюднення соціологічних опитувань). Пізніше Донецький апеляційний  адміністративний суд скасував це рішення місцевого суду.

Починаючи з 12 жовтня у Бердянську Запорізької області на місцевих телеканалах, що транслюються кабельним оператором «Орбіта Сервіс ТБ», з’явилася біжуча стрічка, у якій громадян закликали не довіряти газеті «Бердянські відомості». Ця інформація розповсюджується Союзом «Громадянська оборона». Газета пов’язує цю подію із діяльністю виборчого штабу кандидата від Партії регіонів  Валерія Баранова.

ТЕНДЕНЦІЇ ВИБОРЧОЇ КАМПАНІЇ

У жовтні ключовим проявом передвиборчої кампанії став процес узгодження єдиних кандидатів між ВО «Батьківщина» та партією «УДАР». Не дивлячись на зняття  окремих кандидатів на користь політичних партнерів, цим партіям не вдалося знайти кінцевий компроміс. Окремі опозиційні кандидати висловлювали публічну незгоду із рішеннями центральних  органів  політичних партій щодо скасування їх  реєстрації.  У ряді регіонів відмовилися від балотування кандидати  від Партії регіонів, що визначалося більш високими рейтингами інших лояльних до влади кандидатів.

За змістом передвиборчих технологій діяльність політичних партій є подібною та мало чим відрізняється від попередніх етапів виборчого процесу. Лідери провідних політичних сил здійснювали візити до областей, завершуючи всеукраїнські турне. Із наближення дня виборів, певну активність почали проявляти партії, які до цього були пасивними.

Остаточне формування переліку кандидатів

Згідно Закону України «Про вибори народних депутатів України» політичні партії-суб’єкти виборчого процесу до 15 жовтня мали можливість звернутися до ЦВК із зверненням про скасування реєстрації своїх кандидатів у виборчих списках чи одномандатних виборчих округах. У свою чергу, кандидати у народні депутати України могли направити заяву про відмову від балотування. Усього було скасовано реєстрацію 565 кандидатів, із них: 89 осіб, включених до виборчих списків партій; 476 кандидатів у одномандатних виборчих округах. Після завершення процесу скасування реєстрації кандидатів, їх кількість на виборах до Верховної Ради України є такою: 

• У  загальнодержавному багатомандатному окрузі на 225 мандатів претендує 2 554 кандидата;
• У  225 одномандатних виборчих округах балотується 2 654 кандидата, у т.ч. від партій – 1 502 особи, шляхом само висування – 1 152).

Таким чином, у середньому на один виборчий округ приходиться 18 кандидатів.

У загальнодержавному багатомандатному окрузі Українська платформа «Собор» скасувала реєстрацію усього свого виборчого списку, що було пояснено бажанням не допустити розпорошення опозиційного електорату (усього 59 кандидатів). Таким чином,  Українська платформа «Собор» не братиме участі у голосуванні, а у виборчому бюлетені  ця політична сила буде відзначена штампом «Вибув».

Виборчі списки кандидатів інших політичних сил не зазнали суттєвих змін. Із виборчого списку Партії регіонів та ВО «Батьківщина» було виключено по одному кандидату (№155 та 173 відповідно). Список кандидатів партії «УДАР» у загальнодержавному окрузі скоротився на 6 осіб (№81, 93, 108,  128, 129, 165). ВО «Свобода» зменшила виборчий список кандидатів на одну особу (№ 73).  Виборчі списки кандидатів  КПУ та партії «Україна - Вперед!» не зазнавали жодних змін. Усі кандидати у виборчих списках партій, реєстрацію яких було скасовано до дня голосування, займали  прогнозовано непрохідні місця. Звертає на себе увагу той факт, що лише партія «УДАР» застосувала своє право на звернення до ЦВК щодо скасування реєстрації кандидатів, включених до її виборчого списку. Зміни у виборчих списках інших партій відбувалося шляхом подання кандидатами особистих заяв про відмову від балотування. У окремих випадках «УДАР» виключав зі списку своїх кандидатів осіб, які були учасниками внутрішньопартійних конфліктів.

У одномандатних виборчих округах позбулися реєстрації  476 кандидатів, більшість із яких були самовисуванцями. Серед провідних політичних сил найчастіше скасовувалася реєстрація кандидатів партії «УДАР». ВО «Свобода» зберегла до дня голосування усіх своїх кандидатів. Більшість кандидатів ВО «Батьківщина» та партії «УДАР» позбавлялася реєстрації шляхом звернення цих політичних сил до ЦВК. Окремі кандидати опозиційних політичних сил припиняли свої передвиборчі кампанії за власною ініціативою (див. діаграму 1.) Усі кандидати Партії регіонів, КПУ та партії «Україна – Вперед!» вибували із виборчих перегонів через їх особисті заяви.

Напередодні останнього строку прийняття рішень про скасування реєстрації кандидатів ВО «Батьківщина» та партія «УДАР» робили спробу узгодити спільних висуванців у одномандатних округах. У цьому процесі політичні сили спиралися на соціологічні опитування, але цей процес узгодження кандидатів виявився достатньо конфліктним. Опозиційні сили так і не змогли сформувати єдиного підходу до  узгодження кандидатів, а тому, ці партії знімали своїх кандидатів на користь партнерів у односторонньому порядку.

Рішення ВО «Батьківщина» та партії «УДАР» про узгодження кандидатів не завжди  позитивно оцінювалися самими мажоритарниками. До прикладу, кандидат від ВО «Батьківщина» у ОВО №49 (Донецька обл.) Володимир Березін, який  був знятий з виборів на користь висуванця «УДАРу», гостро засудив це рішення. Березін назвав скасування своєї реєстрації «зрадою» та пов’язав це рішення ВО «Батьківщина» із власним активним опонуванням кандидату від Партії регіонів, чинному народному депутату України Денису Омельяновичу. Кандидат від партії «УДАР» у ОВО №182 (Херсонська обл.) Людмила Фальченко заявила,  що її відкликання пов’язано із тим, що вона могла скласти реальну конкуренцію провладному кандидату. Цікава ситуація склалася у ОВО №24 (Дніпропетровська обл.) Спочатку  партія «УДАР» скасувала реєстрацію свого кандидата, а вже через день аналогічний крок здійснило ВО «Батьківщина». Колишній кандидат від «Батьківщина» заявив про підтримку самовисуванця Якова Безбаха, якого пов’язують із відомим українським бізнесменом Віктором Пінчуком.

Найбільше кандидати від Партії регіонів знімалися із виборів у Київській (3 округи) Рівненській та Чернігівській (2 округи) областях. Скасування реєстрації кандидатів ВО «Батьківщина» та партії «УДАР» найбільше стосувалося Харківської області (по 4 та 5 округів відповідно).

Непріоритетними для ВО «Батьківщини» виявилися округи Донецької,  Дніпропетровської, Луганської, Полтавської областей (по три округи у кожному регіоні).  Для партії «УДАР» найменш пріоритетними стали округи Сумської (4 округи),  Вінницької, Львівської, Київської, Миколаївської, Рівненської областей (3 округи). Неординарна ситуація склалася у ОВО №129 (Миколаївська обл.). У цьому окрузі кандидати від ВО «Батьківщина» та партії «УДАР» за власними заявами відмовилися від балотування. (див. таблиця 1).

Кандидати від КПУ відмовилися балотуватися у Житомирській, Київській та Одеській областях (по одному округу на регіон). Висуванці партії «Україна – Вперед!» зійшли із виборчої дистанції у Черкаській, Львівській та Дніпропетровській областях (по одному округу).

Загальна статистика одномандатних виборчих округів України

Рекорд за кількістю кандидатур, реєстрацію яких було скасовано, встановлено у ОВО №90 (центр – м. Біла Церква, Київська обл.), у якому 33 кандидати звернулися до ЦВК із заявою про відмову від балотування. Це може свідчити про те, що ці кандидати виконували технічні функції для провідних кандидатів, зокрема щодо формування дільничних виборчих комісій.

Після завершення процесу скасування реєстрації, найбільший вибір серед кандидатів будуть мати виборці ОВО №95 (центр – м. Ірпінь, Київська обл.), де продовжують балотування 40 кандидатів. Найменш конкурентними є ОВО №34 (Дніпропетровська обл.), 41, 49, 50, 53 (Донецька обл.), 77 (Запорізька обл.), 139 (Одеська обл.), де виборці будуть обирати лише із 4 кандидатів.

Нестандарті прояви передвиборчої активності (вибіркові приклади)

16 жовтня представники Донецької обласної організації Української партії «Зелена планета» заявили, що  до її лав перейшло майже 500 колишніх членів місцевих осередків ВО «Батьківщина». Цей процес пов'язаний із переходом першого заступника голови регіонального осередку ВО «Батьківщина» Тетяни Павлюк до лав Української партії «Зелена планета». У цій же області 15 жовтня колишні працівники передвиборчого штабу ОВО №46 партії «УДАР» проводили акцію протесту, на яких вони вимагали виплатити їм заборговану заробітну плату. Виборчі конкуренти «УДАРу» активно використовували цей інформаційний привід.

У Луганській області кандидат у ОВО №107, відомий місцевий політик та бізнесмен знаходиться у розшуку, у зв’язку із розслідуванням щодо нього декількох кримінальних справ.  Інші кандидати, які входять до т.зв. «команди Шахова» виступають свідками у кримінальних справах щодо підкупу виборців, які активно розслідують правоохоронні органи.

На Харківщині у наметовій мережі Партії регіонів розповсюджуються набори олівців із написом «Партія регіонів – 2012». До набору входить три олівця. Натомість, кандидат у ОВО №168 (Харківська обл.) Олександр Осетров проводить агітацію на реконструйованому автобусі 30-х років минулого століття, обладнаному сучасною звуковою апаратурою. Автобус переміщується по округу, зупиняється у місцях скопичення людей, транслює пісні 30-50-х років ХХ ст., а виборцям пропонується сфотографуватися поряд із раритетом.

У Херсонській області до 15-річчя заснування Партії регіонів міста та райони  централізовано прикрашаються партійною символікою.

На замовлення кандидата за виборчим списком ВО «Батьківщина» Валерія Кальченко розміщуються біл-борди із запитаннями до голови Кіровоградської облдержадміністрації Сергія Ларіна та його заступника Олександра Шаталова, який є кандидатом у народні депутати України від Партії регіонів у ОВО №99.

За підтримки благодійного фонду кандидата від Партії регіонів у ОВО №102 (Кіровоградська обл.) проводиться танцювальний фестиваль «Майданс – 2012». Кожний навчальний заклад, що брав участь у фестивалі, отримав у подарунок музичний центр та солодощі.

Відомий український гурт «ТІК» записав за участі кандидата-самовисуванця у ОВО №11 (Вінницька обл.) Олександра Домбровськоого відеокліп із назвою «Саня залишиться з нами». Ця творчість має запевнити виборця у зацікавленості кандидата та у проявлені подальшої зацікавленості щодо місцевих проблем.

Кандидату від ВО «Батьківщина» у ОВО №36 (Дніпропетровська обл.) Євгенії Кузьміній представниками Української православної церкви Київського патріархату було урочисто вручено орден Святої Варвари. Цей факт поширюється у агітаційних матеріалах кандидата.

Кандидата-самовисуванця у ОВО №187 Олександра Слободяна було обрано  почесним членом Хмельницького міського Товариства української мови імені Т. Шевченка «Просвіта». Слободян набув цієї відзнаки за сприяння відкриттю місцевої арт-галереї. Ця обставина масово поширюється у ЗМІ та агітаційних матеріалах.

Кандидати від ВО «Батьківщина» у ОВО №62 (Житомирська обл.) Геннадій Зубко та   самовисуванець Олесь Доній у ОВО №88 (Івано-Франківська  обл.) надавали сприяння проведенню у своїх округах відомого видання «Чому Грузії вдалося», яку проводили відомі українські журналісти.

Одним із ключових гасел передвиборчої кампанії кандидата-самовисуванця у ОВО №197 (Черкаська обл.) Богдана Губського є таке: «Доб’юся встановлення закупівельних цін на молоко по 3,5 гривні за 1 літр».

У Коломиї та Івано-Франківську зафіксовано агітаційні намети партії «Рідна Вітчизна», у яких  громадяни  можуть пройти безкоштовний аналіз крові на вміст цукру.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЛЕЖНИХ УМОВ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ВИБОРІВ. ДОТРИМАННЯ ПРОЦЕДУРНИХ ВИМОГ ЗАКОНОДАВСТВА

Діяльність виборчих комісій з організації і проведення виборів

В жовтні продовжилась практика з внесення ЦВК, за ініціативи суб’єктів виборчого процесу, змін до складу окружних виборчих комісій. За 22 дні ЦВК прийняла 18 постанов про зміни в складі окружних виборчих комісій, і кожна включає зміни не менше як по чотирьох областях. Тобто, процес доукомплектування тривав далі. Причому, як показує практика, іноді заміни стосувалися не так персоналій, як самих посад.

ОВК ВО №22 (м. Луцьк) на посаду голови комісії, що за квотою належить партії «Руський блок», 5 жовтня було призначено нову особу – Алпацьку Ліну Антонівна. До цього призначення Алпацька вже працювала звичайним членом комісії, тільки раніше вона представляла фракцію Народної Партії.

Схожі процеси відбувались й з переформатуванням складів ДВК. Відразу ж після утворення дільничних виборчих комісій партії та кандидати, які отримали своїх представників у складі комісій почали вносити подання на заміну осіб. Цей процес ротації тривав приблизно два тижні і відбувався в усіх округах. Власне через це чимало ДВК в Україні невчасно (пізніше обов’язкового 3-денного строку від утворення) провели свої перші засідання. Справжня робота ДВК почалася з моменту отримання на дільниці попереднього списку виборців. На цьому етапі спостерігачами фіксувались окремі порушення:

• в деяких випадках замість трьох членів комісій, як цього вимагає закон, списки виборців отримувало двоє членів ДВК;
• деякі виборчі дільниці в робочий день були зачинені, через що виборці не мали доступу до списків виборців;
• мали місце поодинокі випадки, коли засідання ДВК проводились не в приміщенні виборчої дільниці,  а за іншою адресою;
• на окремих дільницях комісії вчасно не рознесли запрошення виборцям.

Приклад:

08 жовтня 2012 року засідання  ДВК №141817 ВО №44 проходило поза межами її приміщення. Офіційною адресою ДВК є вулиця Росошанська, 6 – клуб  ПАТ «Донецькоксохім», а засідання проходило в приміщенні  ПАТ «Донецьккокс». Секретар ДВК Ольга Довбенко (Народна партія) заявила, що 17 членів ДВК працюють у ПАТ «Донецьккокс», а тому їм зручніше проводити засідання в приміщенні цього підприємства.  Для осіб, які не працюють у ПАТ «Донецьккокс», діє особлива процедура доступу до приміщення.

Загалом, виборчі комісії поки що працюють більш-менш організовано, більшість з них відкриті в робочий час, їх графік роботи складає 10 год. (9:00-19:00). Іноді в спостерігачів викликає занепокоєння процес складання витягу зі списку виборців для голосування за місцем перебування. Різні кандидати та партії зацікавлені в тому, щоб «їхні виборці» обов’язково взяли участь у голосуванні в день виборів. Щоб допомогти своїм виборцям голосувати вдома представники окремих організацій самі оформляють медичні довідки.

Приклад: 

Комітети самоорганізації населення Маріуполя здійснюють «сприяння» із оформлення медичних довідок для громадян, які мають намір голосувати за місцем перебування. Так, голова КСН «Мирний» Олена Булай збирала заяви громадян, які були подані до комісій в дільничних виборчих комісіях №142326, №142325, №142324.

Діяльність органів влади місцевого рівня з належної підготовки та забезпечення виборчого процесу

Загалом, органи місцевого самоврядування та виконавчої влади виконали покладені на них обов’язки щодо організації виборчого процесу. Більшість ДВК мають у своєму розпорядженні необхідні матеріали та техніку. У деяких регіонах, зокрема сільських, спостерігачі фіксували проблеми із приміщеннями для голосування, перш за все, через аварійний стан будівель чи малу площу приміщення для голосування. В Рівненській області на окремих дільницях відсутній телефонний зв'язок та оргтехніка, виникали проблеми із вчасним забезпеченням комісій сейфами. Наприклад, дільниця №210548 у селищі Середнє (на території ромського табору на Закарпатті) має меншу площу приміщення для голосування, ніж передбачено законодавством. Попри те, більшість матеріально-технічних проблем вже вирішені, тому значних нарікань з боку членів дільничних виборчих комісій не зафіксовано. Варто звернути увагу, що у порівнянні із попередніми виборами, місцеві органи влади не демонструють великої зацікавленості у проведенні консультативних нарад чи навчальних семінарів із питань організації виборчому процесу.

Для належного забезпечення процесу ведення передвиборчої агітації органи місцевого самоврядування мали затвердити перелік спеціально відведених місць.  Попри те, що такі місця на більшості території України були визначені, виникали проблеми із дотриманням рівних умов для агітації різним суб’єктам виборчого процесу. На Луганщині, як правило, під час офіційних заходів пріоритетність надається провладному кандидату. Діяльність місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування в цьому аспекті не завжди є публічною.

У Черкаській області спостерігачі часто отримують скарги від політичних партій про те, що місцева влада Чигирина в останній момент розглядає заяви кандидатів про зустрічі з виборцями на центральній площі міста. Представники опозиції закидають владі Чигирина і факт вимкнення електроенергії під час телемосту з Арсенієм Яценюком та увімкнення її лише після закінчення заходу.

Новацією цьогорічних виборів стало облаштування веб-камер на всіх виборчих дільницях та підключення інтернет-зв'язку. Незважаючи на те, що влада заявляє про завершення процесу облаштування веб-камер на виборчих дільницях та підключення інтернету, в окремих регіонах спостерігачі фіксують наявність проблем. Зокрема є випадки, коли до відеокамер не підключено інтернет-зв'язок. Це означає, що в день голосування відеокамери будуть працювати тільки в режимі запису, натомість інтернет-трансляція вестися не буде. Так, на Сумщині є проблеми із проведенням інтернет-зв’язку у віддалені сільські дільниці, де немає покриття, а мобільний зв’язок залишається нестабільним. Зокрема, йдеться про округи №158 та 159. На Луганщині, станом на 15 жовтня, у Попаснянському районі в смт. Врубівка (виборча дільниця №440398), 
с. Миколаївка (виборча дільниця №440399), с. Новоіванівка (виборча дільниця №440400) спостерігачі фіксували загрозу зриву установки та підключення камер відеоспостереження, у зв’язку з відсутністю коштів у місцевому бюджеті Врубівської селищної ради. На Харківщині на деяких дільницях (наприклад, спеціалізована дільниця 000001 – ізолятор тимчасового утримання МВС Харківської області) розташувати відео-камери технічно неможливо.

Основною проблемою, з якою зіткнулися адміністрації під час встановлення камер відеоспостереження, є те, що керівники установ, де розміщуються дільниці, відмовлялися брати матеріальну відповідальність за встановлені комплекси, до складу яких входять – ноутбук, дві веб-камери, USB-подовжувачі, спеціальна металева шафа. Зокрема, на Тернопільщині найбільше запитань виникло щодо охорони приміщень з веб-камерами, оскільки члени ДВК боялися щоб їх ніхто не викрав, особливо у тих приміщеннях, до яких є доступ стороннім особам. Схожа ситуація фіксувалася на Вінниччині, де виникали суперечки стосовно того, хто ж має нести відповідальність за збереження камер у робочому стані. Часто представники правоохоронних органів висловлюють побажання щоб члени ДВК цілодобово чергували і самотужки охороняли програмно-апаратні комплекси. За словами голови окружної виборчої комісії Людмили Андрійчишиної у ВО №15, у Муровано-Куриловецькому районі відповідальність за збереження камер спостереження покладена на органи місцевого самоврядування. Тому, сільські голови активно залучаються до їхньої охорони, чергуючи в нічний час у приміщеннях, де вони встановлені. Також, за словами голови ОВК, до охорони приміщень із відеокамерами залучають мисливців.

Робота відділів ведення Державного реєстру виборців (далі – ВВ ДРВ)

Попередні списки виборців, підготовлені ВВ ДРВ, дільничні виборчі комісії мали отримати до 12 жовтня. Загалом, процес передачі попередніх списків членам ДВК відбувся вчасно та без порушення законодавства. У більшості випадків документи надавались лише за присутності трьох осіб з ДВК та за наявності печатки. Працівники ВВ ДРВ звіряли осіб по паспорту, складали акт про передачу списків виборців за підписом трьох осіб у двох примірниках, один з яких залишився у працівників ВВ ДРВ.

Разом зі списками, ВВ ДРВ передавав дільничним комісіям запрошення, де містилися персональні дані виборців, та які мали бути перевіреними на наявність розбіжностей виборцями особисто. Під час вручення такого запрошення члени ДВК мали б поінформувати виборців, що з питань внесення змін до державного реєстру виборців України треба звертатись до ВВ ДРВ, повідомити адресу, номери телефону, графік прийому громадян цим відділом.

Додаткових заходів, покликаних виявити неточності у попередніх списках, мали вживати і Відділи ведення Державного реєстру виборців, зокрема, через інформування виборців про необхідність такої перевірки. Основними і найбільш дієвими засобами для поширення інформації про необхідність уточнення відомостей у Державному реєстрі, що використовуються ВВ ДРВ, став друк відповідних оголошень у місцевих та районних друкованих ЗМІ. Більшість відділів забезпечена інформаційними стендами та мають сторінки з контактними даними на сайтах районних адміністрацій, а то і власні офіційні сайти. Загалом, відділи працюють досить відкрито як стосовно виборців, так і представників ЗМІ, громадських спостерігачів. 

В Луганській, Донецькій, Харківській, Сумській, Дніпропетровській областях та м. Київ у жовтні 2012 р. ВВ ДРВ помітно активізувались у проведенні інформаційно-роз’яснювальної роботи серед громадян. Зокрема, Відділи вели роз’яснення серед місцевих ЗМІ про порядок тимчасової зміни місця голосування. Однак, як виявилося пізніше, робота була марною, оскільки ЦВК внесла зміни до постанови, якою обмежила можливості виборців змінювати місце голосування. Натомість, на Херсонщині фактів активного поширення серед виборців інформації про необхідність уточнення відомостей в Державному реєстрі виборців спостерігачі не зафіксували.

В Івано-Франківській та Львівській областях Відділи розповсюдили серед виборців, за допомогою місцевих рад, інформаційний плакат, виготовлений за підтримки ОБСЄ «Перевір свої дані у Державному реєстрі виборців». У Тернополі керівник ВВ ДРВ неодноразово виступав по телебаченню й закликав прийти й перевірити себе в списках виборців.

В останні тижні Відділи ведення Державного реєстру виборців працювали у посиленому режимі. Передусім, у відділи надходили заяви про зміну місця голосування від членів дільничних виборчих комісій, які найчастіше не зможуть проголосувати за місцем виборчої адреси через роботу у ДВК 28 жовтня. 

Попри те, що ВВ ДРВ робили спроби поінформувати виборців про важливість перевірки себе у списках, насправді дуже малий відсоток осіб звернувся з таким проханням чи уточненням. Через те, можемо прогнозувати випадки неможливості проголосувати для окремих осіб лише тому, що проблема буде виявлена у день виборів, а не до того моменту, коли мали бути внесені зміни.