Моніторинг виборів

Освітня політика

Житлово-комунальна політика

Аналітика

Ефективне використання ресурсів

ДП1

На жаль, останнім часом піддається гострій критиці існуюча в країні система зовнішнього незалежного оцінювання, яка є основним механізмом відбору абітурієнтів до вищих навчальних закладів. Своє незадоволення висловлюють як недоброзичливці, так і прихильники її функціонування. Останні, очевидно, не до кінця розуміючи наслідків, створюють сприятливе підґрунтя для дискредитації ЗНО в цілому. Часто їхніми аргументами послуговуються противники, які, маніпулюючи та підсилюючи свою позицію, не пропонують шляхів вдосконалення моделі зовнішнього незалежного оцінювання, а всіляко намагаються повернути стару та добре перевірену корупційну схему вступних іспитів у вищих навчальних закладах, коли право бути студентом вирішують не знання, а сімейні статки та впливові зв’язки.

Недоліки вітчизняного стандартизованого тестування мають дві основні причини - недостатнє фінансування Українського центру оцінювання якості освіти, який забезпечує комплексний процес перевірки знань та відсутність ефективного лобіста, який би відстоював інтереси Центру та поступ ЗНО у Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України.

Брак належного фінансування ускладнює можливість реалізаціїосновних завдань УЦОЯО, який тепер не виконує однієї з основних функцій – проведення моніторингу якості освіти. На початках свого становлення результати ЗНО зараховувалися його учасникам як державна підсумкова атестація та могли бути використані для загального аналізу якості середньої освіти у країні, оскільки усі одинадцятикласники проходили тестування. Після того, як в МОНМСУ відмовилися від обов’язкової оцінки знань усіх випускників загальноосвітніх навчальних закладів, а ЗНО проходять лише ті особи, які планують вступати до вишів, звелася нанівець і функція незалежного моніторингу якості середньої освіти. Із подальшим скороченням фінансування на організацію стандартизованого тестування УЦОЯО поступово відмовляється і від відкритих завдань у тестуванні з історії України, адже їх перевірка потребує залучення та оплату праці екзаменаторів. Ще через рік, теж через брак фінансування, зменшилася кількість предметів для тестування, які можуть обрати його учасники. Не йдеться сьогодні і про запровадження стандартизованого тестування випускників дев’ятих класів, які вступають до вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації (крім того таке тестування могло б виконувати функцію моніторингу якості неповної середньої освіти). Фактично, поступ ЗНО, як системи оцінки знань, на сьогодні призупинено.

Поряд з фінансовою складовою, забезпечення належного розвитку системи зовнішнього оцінювання напряму залежить від керівництва УЦОЯО та політичної волі центрального виконавчого органу, в сфері впливу якого воно перебуває. Після зміни міністра освіти і науки у 2010 р. та директора Центру у 2011 р., стандартизоване тестування фактично не розвивається як напрям освітніх вимірювань в Україні. Зменшення кількості завдань, випадки повторення тестів з попередніх років чи пробних оцінювань свідчать про відсутність у банку тестових завдань апробованого матеріалу з високою психометричною характеристикою, що повинна забезпечувати якість незалежної перевірки знань. Досі не проводиться тест на загальну навчальну компетенцію (вимірює здатність підвищувати рівень навчальних досягнень, розвивати і вдосконалювати власну систему знань абітурієнтів), який мав стати елементом вдосконалення системи ЗНО та вступу до ВНЗ. Очевидною причиною такого стану справ є відсутність професійного та цілеспрямованого не стільки менеджера, скільки вправного політичного лобіста, яким, на жаль, нинішнє керівництво УЦОЯО не є.

Попри недосконалість системи ЗНО, не можна недооцінювати їїзначення у вступній кампанії, адже саме тестування створює одинакові умови для всіх учасників процесу перевірки знань, а в подальшому забезпечує рівний доступ до вищої освіти. Фактично, це єдина реформа часів незалежної України, яка продовжує виконувати основну свою функцію – запобігати корупції у вищій освіті та сприяти рівним умовам під час вступу до вузів усім абітурієнтам. Досвід громадського спостереження, яке проводить Громадянська мережа «Опора», показав, що лише завдяки ентузіазму Українського та дев’яти регіональних центрів оцінювання якості освіти, які організовують та проводять перевірку знань, результати тестування не були скасовані чи визнані такими, що не відповідають стандартам незалежного оцінювання. Крім того, незалежно від зміни керівництва у країні чи профільному міністерстві, тестові завдання ЗНО за п’ять років існування жодного разу не стали відомими його учасникам до моменту складання іспитів.

Врахування результатів ЗНО під час відбору до ВНЗ значно послабило вплив адміністрацій вишів на формування списку студентів-першокурсників. Відтоді розпочалася системна кампанія дискредитації ЗНО та лобіювання відновлення університетських іспитів під час вступної кампанії.Введення балу атестата, додаткових балів за довузівську підготовку та значні успіхи у вивченні профільних предметів (МАН та олімпіади), наявність вступних випробувань на творчі напрямки підготовки – дещо послабили значення результатів ЗНО під час вступу до вишів, однак не змогли знівелювати провідної ролі у відборі абітурієнтів до ВНЗ. Тому лобіювання своїх позицій з боку ВНЗ у профільному міністерстві продовжується. Усі законопроекти «Про вищу освіту», напрацьовані різними коаліціями ректорів (окрім групи Згуровського), МОНМСУ, Кабміном пропонують зменшити роль ЗНО та «доповнити» його балом вищого навчального закладу. Введення додаткового університетського іспиту аргументується тим, що система ЗНО не дозволяє оцінити усі здібності та виміряти рівень освіченості абітурієнтів, а відповідно і відібрати на навчання найкращих з них. Насправді, ініціатори перемін лукавлять, адже лише кілька вузів в Україні встановлюють мінімальний прохідний бал для профільних предметів вище 140 обов’язкових. А тому дуже часто, навіть на місця державного замовлення потрапляють трійочники, яких після першої ж сесії доводиться відраховувати. Тому й виникають сумніви щодо щирості мотивів повернення внутрішньо університетських іспитів.

Умови прийому на 2013 р. та Правила прийому, затверджені кожним ВНЗ, не передбачають жодних додаткових вузівських випробувань. 4 січня розпочалася планова реєстрація для участі у зовнішньому незалежному оцінюванні, а вже у червні проходитиме саме тестування. Існуюча ситуація для цьогорічних вступників несподіванок не передбачає. Чи збережеться можливість безкорупційного вступу до вузів у 2014 р. залежить від кількох чинників.

Перше – здатність УЦОЯО довести ефективність та прогрес існуючої системи зовнішнього незалежного оцінювання, друге – політична воля МОНМСУ, Кабінету Міністрів та Верховної Ради прийняти новий ЗУ «Про вищу освіту» без відновлення практики проведення університетських іспитів, третє – збільшення фінансування УЦОЯО для реалізації ним основних завдань та функцій. Лише за таких умов політичні заяви окремих експертів в галузі освіти та парламентаріїв перестануть сприйматися як загроза для існуючої системи відбору абітурієнтів до вишів України.