Моніторинг виборів

Освітня політика

Житлово-комунальна політика

Ефективне використання ресурсів

Аналітика

ДП1

Ця стаття є коротким зведенням інформації про кандидатів-мажоритарників, оприлюдненої на сайті ЦВК. Оскільки проаналізувати дані всіх кандидатів пересічному громадянину майже неможливо, ми створили узагальнений інформаційний портрет осіб, які висловлюють бажання потрапити но нового українського парламенту.

Станом на 5 жовтня 2014 року на сайті ЦВК містились відомості про 3507 кандидатів: 2103 "самовисуванців" та 1404 висуванців від партій. Ми не виключали із розрахунків кандидатів, які вже встигли скасувати свою реєстрацію (13 осіб): як і при попередніх наших дослідженнях, нас цікавить найширший інформаційний опис. Аналітичну обробку даних здійснено з використанням програмного середовища R. Для побудови картограм використано геоінформаційну систему QGIS.

Загальна кількість кандидатів, які балотуються в областях України, представлена на рисунку 1.

Перші три позиції за кількістю кандидатів-мажоритарників утримують Донецька (302), Одеська (293) області та місто Київ (279). Останні позиції посідають Чернівецька (59), Тернопільська (61) та Волинська (62) області.

А тепер давайте дослідимо місце проживання кандидатів. Вони надають інформацію про зареєстроване місце свого проживання. Де ж проживають наші кандидати?

Як видно, за кількістю кандидатів беззаперечно лідирує місто Київ (779). Далеко позаду, у складі другого ешелону лідерів, фігурують Дніпропетровська (251), Одеська (249), Київська (246) та Харківська (201) області. З іншого краю виділяються Волинська (51), Чернівецька (52) та Тернопільська (56) області. І, зовсім окремо, виділяється Автономна республіка Крим - дві особи із кандидатів в депутати вказали там своє зареєстроване місце проживання.

Після вивчення двох попередніх графіків постає закономірне питання: "А в яких областях балотується найбільше "немісцевих" кандидатів?". Ми можемо дослідити і цю проблему. Результат представлений на рисунку 3.

Перші місця за кількістю кандидатів "не з цієї області" посідають Луганська (161), Київська (120) та Донецька (117) області. З іншого краю шкали знаходяться Закарпатська (1), Тернопільська (6) та Чернівецька (8) області.

Але ми не виключаємо ситуації, коли людина народилась і все життя прожила в регіоні, потім змінила місце проживання, і от, нарешті, вирішила балотуватись у кандидати на своїй малій батьківщині. Щоб виключити подібні випадки із розрахунків ми обчислили кількість "справжніх немісцевих" кандидатів. Тобто кандидатів, у яких місце народження не дорівнює місцю балотування та одночасно місце проживання не дорівнює місцю балотування. Результати подібної фільтрації наведено нижче.

Кількість "справжніх немісцевих" кандидатів, які балотуються в регіонах України, нас зацікавила особливо. Для більш глибокого аналізу ми побудували картограму із зазначенням відносної кількості (у відсотках) цих кандидатів в областях та м.Києві.

На картограмі можна відстежити дуже цікаву закономірність - кількість "справжніх немісцевих" кандидатів, які є взагалі "чужими" в областях, закономірно збільшується до центральних областей України. Окремо виділяються Луганська та Донецька області, де в результаті проведення антитерористичної операції відбувається поступове витіснення колишніх місцевих еліт.

Іще більш цікавішими виявляються відомості про місце народження кандидатів. Ми виділили у своїй шкалі області України, Автономну республіку Крим, міста Київ та Севастополь, інши країни світу без поділення на одиниці адміністративного устрою.

Серед "територій-виробників" наших кандидатів лідирують м.Київ (326), Дніпропетровська (236) та Донецька (227) області. Цікавим є факт того, що кількість народжених у Російський Федерації кандидатів (168) значно випереджає кількість кандидатів, народжених в більшості областей України. З "меншої" частини шкали знаходяться м.Севастополь (4), Автономна республіка Крим (26) та Херсонська (62) область.

Гендерний склад кандидатів настільки нерівнозначний, що ми навіть не стали будувати графіки: із 3507 осіб 3007 чоловіків, і всього 500 жінок!

Більше цікавим виглядає віковий склад кандидатів, відображення якого представлене на рисунку 7.

Згідно з оприлюдненими даними,  найстаршим кандидатом є самовисуванець Діяк Іван Васильович (ОВО № 179, Харківська область); дата народження 22 липня 1929 року. Наймолодшим кандидатом є Кудревич Микола Олександрович, висуванець від Радикальної Партії Олега Ляшка. Він також балотується в ОВО №179; дата народження 9 жовтня 1993 року.

Майже всі кандидати мають вищу освіту (3148). Далі за частістю йдуть загальна середня (205) та середня спеціальна (129) освіта.

Наостанок ми вирішили наочно відобразити найпоширеніші прізвища та імена кандидатів. Для побудови хмари прізвищ ми відібрали прізвища, які повторюються 3 і більше разів (див. додатки наприкінці статті). Нажаль, наймасовішим прізвищем (15 випадків!) є прізвище знаменитого героя творів Джорджа Лукаса. Це дуже точно характеризує цих кандидатів! Чи допоможе їм на виборах темний бік сили джедаів - подивимось... Далі за поширеністю слідують Мельник-Савченко-Шевченко (11) та Кравченко-Пилипенко-Ткаченко (9).
Для побудови хмари імен ми також застосували фільтр "3 і більше разів", але для більшої інформативності поділили ім’я на чоловічі та жіночі. Серед жіночих імен лідирують Ірина (44), Наталія (40) та Тетяна (37). Серед чоловічих імен беззаперечним лідером є Олександр (337). Далі слідують Сергій (274) та Володимир (192). Ну і, звісно, в чоловічих іменах фіксується 15 Дартів, які перейшли на темний бік сили з надією перемогти у виборчій кампанії.

Отже, портрет середньостатистичного кандидата в депутати на парламентських виборах 2014 року виглядає наступним чином: чоловік у віці 40-45 років; переважно на ім’я Олександр, Сергій, або Володимир; із вищою освітою; народжений і проживає у м.Києві; балотується, найімовірніше, в Донецькій, Одеській області, або в м.Києві.