Моніторинг виборів

Освітня політика

Житлово-комунальна політика

Аналітика

Ефективне використання ресурсів

ДП1

Громадянська мережа ОПОРА — це неурядова, позапартійна і фінансово незалежна всеукраїнська мережа громадських активістів. У 2014 році ОПОРА проводить масштабну кампанію спостереження за позачерговими виборами Президента України, а також за проміжними парламентськими (83 округ) та позачерговими місцевими виборами. 175 довготермінових спостерігачів працюють у всіх регіонах України. У день голосування організація мобілізує близько 3 000 активістів для здійснення швидкого паралельного підрахунку голосів на основі статистичної вибірки. 

04 квітня 2014 року завершився процес реєстрації кандидатів на пост Президента України. Центральна виборча комісія розглянула 46 пакетів документів, поданих політичними партіями та самовисуванцями. 23 кандидата було зареєстровано, іншим відмовлено через несплату грошової застави, невідповідність поданих документів.ОПОРА не зафіксувала порушень під час реалізації ЦВК своїх повноважень із реєстрації кандидатів на пост Президента України. 

Позачергові вибори Президента України викликали великий резонанс серед політичних лідерів країни. Більше кандидатів було зареєстровано лише у 2004 р. – 26 кандидатів. Показовою є тенденція до зменшення кількості кандидатів, які входять до складу тієї чи іншої партії. У 2014 р. лише 52 % (12 осіб) з них мають партійну приналежність (у 2004 р. – 73 %, 2010 р. – 56 % від загальної кількості кандидатів). У порівнянні із попередніми виборами збільшилася кількість самовисуванців: у 2014 р. – 70 % від загальної кількості (16 осіб), 2010 р. – 56 %, 2004 р. – 35 %, 1999 р. – 20 %. 

Із 23 кандидатів на пост Президента України лише п’ять осіб мають досвід попередніх виборів Глави держави (Петро Симоненко, Юлія Тимошенко, Анатолій Гриценко, Олег Тягнибок та Сергій Тігіпко). Найбільш досвідченим кандидатом є Петро Симоненко, який брав участь у трьох виборах Президента України (1999, 2004, 2010 рр.).

Вперше на пост Президента України не балотуються посадові особи вищих органів державної влади. Жодний кандидат на позачергових виборах не займає посад у Кабінеті Міністрів, центральних органах виконавчої влади, керівництві Верховної Ради України. Відсутність у списку кандидатів посадових осіб високого рангу може сприяти зниженню адміністративного впливу на перебіг кампанії. Як і на всіх попередніх виборах, найчастіше кандидати в Президенти України працюють народними депутатами України (7 з 23 кандидатів). На цих виборах значна частина кандидатів вважається тимчасово безробітними, що пов’язано із ротаціями у владній вертикалі країни (6 з 23 кандидатів).

На найвищу посаду в державі балотується лише троє жінок, а середній вік кандидата складає 50 років. Усі кандидати, крім Вадима Рабиновича, мають вищу освіту. Найчастіше кандидати є уродженцями Донецької, Дніпропетровської, Харківської та Черкаської областей (5, 3, 3, 2 кандидатів відповідно).

На найвищу посаду в державі балотується лише троє жінок, а середній вік кандидата складає 50 років. Усі кандидати, крім Вадима Рабиновича, мають вищу освіту. Найчастіше кандидати є уродженцями Донецької, Дніпропетровської, Харківської областей (5, 3, 3 кандидатів відповідно).

Загальний контекст

Вибори п’ятого Президента України відбуваються в унікальних обставинах, які не мали аналогів у попередні електоральні цикли.  22 лютого 2014 р. Верховна Рада України встановила, що Президент України В. Янукович в неконституційний спосіб самоусунувся від здійснення конституційних повноважень та є таким, що не виконує свої обов’язки[1]. Відповідною постановою парламент призначив позачергові вибори Президента України на 25 травня 2014 року. Вперше у виборах Президента України не бере участь чинний Глава держави, що створює нові умови для кандидатів та виборців. Нинішня передвиборча кампанія розпочинається в умовах безпрецедентної уваги до неї  з боку громадян, політикуму, громадськості та світового співтовариства. Натомість вибори проходитимуть на фоні військової та економічної агресії з боку Російської Федерації стосовно України. Позачергові вибори Президента України повинні завершити гостру політичну кризу, спричинену злочинними діями попереднього Глави держави, драматичними подіями на Майдані та зовнішньополітичними проблемами. Ці вибори є не лише механізмом формування вищого керівництва країни, а й способом врегулювання довготривалого конфлікту між суспільством та державою.

Правовий аспект висування кандидатів

У відповідності із Конституцією України та Законом України «Про вибори Президента України», Президентом України може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, володіє державною мовою і проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборівроків. Особа вважається такою, що проживає на території України, якщо її місце проживання зареєстроване в Україні відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Законодавством встановлено, що місце проживання – це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. Таким чином, для кандидатів на пост Президента України встановлено віковий та мовний цензи, ценз осілості. До офіційного початку реєстрації кандидатів експертами та громадськістю активно обговорювалися перспективи балотування лідера партії «УДАР» Віталія Кличка, оскільки він під час власної спортивної кар’єри за кордоном міг не відповідати встановленому цензу осілості. Відмова Кличка від висування кандидатури на пост Президента України виключила з порядку денного цю проблему. На відміну від законодавства про парламентські вибори, Закон України «Про вибори Президента України» не містить положення щодо заборони висування кандидатом громадянина, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому порядку.

Закон України «Про вибори Президента України» передбачено, що право висування кандидата на пост Президента України належить громадянам України, які мають право голосу. Це право реалізується ними через політичні партії, а також шляхом самоусування. Висування кандидатів розпочалося  27 лютого і завершилося 30 березня 2014 р.

Політична партія може висунути лише одного кандидата на пост Президента, який є членом цієї партії або позапартійним. Висунення однією партією кандидатури члена іншої партії не дозволяється. Закон встановлює такі вимоги до процесу висування кандидатів політичними партіями: 1) висування здійснюється на з’їзді партії (зборах, конференції) відповідно до її статуту; 2) у протоколі з’їзду партії, крім персональних відомостей, мають бути зазначені підсумки голосування щодо кандидата на пост Президента України; 3) партія зобов’язана проінформувати ЗМІ про час та місце проведення з’їзду (конференції, зборів). У той же час організатори заходу із висування кандидата на пост Президента України на власний розсуд встановлюють порядок акредитації ЗМІ. Крім цього, Закон не містить положення щодо обов’язкової присутності на з’їзді партії представника ЦВК. Натомість самовисунення кандидата на пост Президента України відбувається шляхом особистого подання кандидатом до ЦВК  відповідної заяви.

В окремих випадках представники ЗМІ зіштовхувалися із перешкодами у доступі на з’їзди із висування кандидатів на пост Президента України. Зокрема, Комуністична партія України анонсувала для ЗМІ лише дату проведення з’їзду, не зазначивши місце та час його проведення. Як зазначають спостерігачі ОПОРИ,  на  з’їзді КПУ, що відбувся 25 березня в Донецьку, не були присутні провідні загальнонаціональні ЗМІ та журналісти Донеччини. Водночас Партія регіонів 30 березня у Києві обмежила доступ журналістів на першу частину з’їзду, на якому приймалося рішення про підтримку кандидата Михайла Добкіна на пост Президента України. 

Такі обставини свідчать на користь законодавчого посилення вимог щодо прозорості та відкритості партійних з’їздів із висунення кандидатів на пост Президента України.

Як засвідчують дані ЦВК, політичними партіями та шляхом самовисування усього було висунуто 46 кандидатів на пост Президента України. З них, 36 претендентів самовисуванці, 10 – висунуті політичними партіями. 

Реєстрація кандидатів

Відповідно до Закону України «Про вибори Президента України», Центральна виборча комісія наділена повноваженнями із реєстрації кандидатів на пост Президента України. До 30 березня 2014 р. ЦВК приймала від уповноважених представників політичних партій та самовисуванців документи для реєстрації кандидатів на пост Президента України. Виключний перелік документів, які подаються кандидатами до ЦВК, визначено ст. 48, 51 Закону України «Про вибори Президента України»[2]. Зокрема, до ЦВК мають бути подані такі документи: 1) документ про внесення грошової застави у розмірі 2,5 млн грн; 2) передвиборча програма обсягом до 12 тис. друкованих знаків; 3) декларація про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за рік, що передує року початку виборчого процесу; 4) анкета та автобіографія кандидата на пост Президента України; 
5) інші документи, передбачені Законом.

Після отримання повного пакету документів ЦВК приймає рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації кандидата на пост Президента України. Таке рішення приймається Комісією не пізніше ніж на п’ятий день з дня прийняття документів.

Центральна виборча комісія може відмовити в реєстрації кандидата лише з таких підстав: 
1) порушення порядку висунення кандидатів на пост Президента України; 2) відсутності повного пакету документів, необхідних для реєстрації кандидата; 3) встановлення ЦВК наявності у передвиборчій програмі кандидата положень, спрямованих на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення; 4) припинення громадянства України або невиходу із громадянства іншої держави особою, висунутою кандидатом на пост Президента України; 5) виїзд особи, висунутої кандидатом, за межі України для постійного проживання; 6)визнання особи, висунутої кандидатом, недієздатною; 7) виявлення інших, відповідно до ч. 2,3 ст. 103 Конституції України, обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом на пост Президента України, права бути обраною Президентом України. При цьому помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата на пост Президента України.

ОПОРА не зафіксувала значних проблем під час реалізації ЦВК своїх повноважень із реєстрації кандидатів на пост Президента України. До Комісії надійшло 46 пакетів документів на реєстрацію кандидатів. За результатами розгляду документів, ЦВК прийняла рішення про реєстрацію 23 кандидатів на пост Президента України. 23 особам було відмовлено в реєстрації кандидатами на пост Президента України. Найчастіше кандидатам було відмовлено в реєстрації з причин ненадання документів про внесення грошової застави, невідповідності декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру встановленій формі, відсутність інших документів, передбачених законодавством. Варто зазначити, що частина кандидатів свідомо порушували порядок реєстрації кандидатів. Зокрема, низка кандидатів подавали до ЦВК документи, які підтверджували внесення грошової застави в неналежному розмірі (25, 170 грн. та інші суми).   Таким чином, ОПОРА відзначає законний, безконфліктний та політично незаангажований перебіг реєстрації кандидатів на пост Президента України.

Кількість кандидатів на пост Президента України

На позачергових виборах Президента України 25 травня 2014 р. балотується 23 кандидата. Більше кандидатів було зареєстровано лише на виборах 2004 р. – 26 осіб., а найменша кількість претендентів на найвищу посаду в державі зафіксована на виборах 1991 та 1994 рр. (5 та 7 осіб відповідно). Зростання кількості кандидатів може свідчити про незавершеність процесу структуризації політичних настроїв у країні, недостатню ефективність партійних інститутів, певну неконсолідованість політичної еліти. Окремі кандидати можуть відігравати технічну функцію у передвиборчих кампаніях рейтингових претендентів на посаду Президента України. У той же час велика кількість кандидатів підвищує витрати з Державного бюджету України на організацію та проведення голосування.

Таблиця 1. «Кількість кандидатів на пост Президента України у 1991, 1994, 1999, 2004, 2010, 2014 рр.»

Участь політичних партій у виборах Президента України

На виборах Президента України фіксується тенденція до зменшення кількості кандидатів, які входять до складу тієї чи іншої партії. Якщо на позачергових виборах 2014 р. 52 % кандидатів є членами політичних партій, то у 1999 р. цей показник був на рівні 80 %. Збільшується і кількість кандидатів, які балотуються шляхом самовисування. У 2014 р. 70 % кандидатів є самовисуванцями, у 1999 р. – 20 %, 2010 р. – 56 %. Це свідчить про намагання значної частини кандидатів не асоціюватися із партіями та акцентувати увагу на індивідуальній громадсько-політичній позиції. Зниження ролі політичних партій на виборах Президента України послаблює наслідкові зв’язки між виборами різних рівнів. Це певною мірою протирічить руху країни до коаліційного формату парламентсько-президентської республіки. Водночас така тенденція може свідчити про недостатній рівень довіри суспільства до партійних інститутів. Склалася специфічна ситуація щодо балотування на пост Президента України членів Партії регіонів. Михайло Добкін, Сергій Тігіпко, Олег Царьов та Юрій Бойко зареєструвалися кандидатами ще до проведення з’їзду  Партії регіонів. Натомість ця політична сила прийняла рішення підтримати на виборах лише Михайла Добкіна.

Таблиця 2. «Кандидати від партій та самовисуванці на виборах Президента України»

Участь кандидатів у попередніх виборах Президента України

З 23 кандидатів на пост Президента України лише п’ятеро мають досвід попередніх виборів Глави держави (Петро Симоненко, Юлія Тимошенко, Анатолій Гриценко, Олег Тягнибок та Сергій Тігіпко). Найбільш досвідченим кандидатом є Петро Симоненко, який брав участь у трьох виборах Президента України (1999, 2004, 2010 рр.). Найкращий результат був продемонстрований Симоненком у другому турі виборів 1999 р., у якому він конкурував із тодішнім Президентом України Леонідом Кучмою (37,8 % голосів виборів). На усіх наступних виборах результат Петра Симоненка не досягав 5 % голосів виборців.

Юлія Тимошенко, Сергій Тігіпко, Анатолій Гриценко та Олег Тягнибок брали участь у виборах Президента України 2010 р. Найвищих електоральних результатів досягла Тимошенко, яка у другому турі виборів програла Віктору Януковичу (45,47 %).  Сергій Тігіпко у першому турі 2004 р. отримав 13,05 %, Олег Тягнибок – 1,43 %, Анатолій Гриценко – 1,2 %. Інші кандидати не балотувалися на попередніх виборах Президента України.

Таблиця 3. «Участь кандидатів 2014 р. у попередніх виборах Президента України»

Розподіл кандидатів за віковими та статевими ознаками

Найбільша кількість кандидатів належать до вікової групи «41-50» – 13 осіб. 7 кандидатів належать до групи «51-60». Наталя Королевська є наймолодшим претендентом на пост Президента України (39 років). Найстаршим кандидатом є Петро Симоненко (62 роки).

З 23 кандидатів, які зареєстровані на позачергових виборах Президента України, лише троє  претендентів є жінками (Юлія Тимошенко, Ольга Богомолець, Наталя Королевська). Так само троє жінок балотувалися на пост Президента України у 2010 р. (Юлія Тимошенко, Інна Богословська,  Людмила Супрун). На виборах 1999, 2004 рр. єдиною жінкою-кандидатом була Наталя Вітренко, лідер Прогресивно-соціалістичної партії України. На перших президентських виборах у незалежній Україні (1991, 1994 рр.) усі кандидати були чоловіками.

Таблиця 5. «Статевий розподіл кандидатів на пост Президента України у розрізі виборів 1991, 1994, 1999, 2004, 2010, 2014 рр.»

Розподіл кандидатів за основним місцем роботи

У 2014 р. вперше на пост Президента України не балотуються посадові особи вищих органів державної влади. Жоден кандидат на позачергових виборах не займає посаду в Кабінеті Міністрів, центральних органах виконавчої влади. У зв’язку із усуненням з посади Віктора Януковича, в цих виборах відсутній фактор передвиборчої кампанії чинного Глави Держави. Для порівняння, у 2010 р. у виборах брали участь Президент України Віктор Ющенко. Голова Верховної Ради України Володимир Литвин та Прем’єр-Міністр України Юлія Тимошенко. Відсутність у списку кандидатів вищих посадових осіб може сприяти зниженню адміністративного впливу на перебіг кампанії та її конфліктності, пов’язаної із звинуваченнями у зловживанні владою. Як і на усіх попередніх виборах, найчастіше кандидати в Президенти України є народними депутатами України. На цих виборах велика частина кандидатів є тимчасово непрацюючими, що пов’язано із ротаціями у владній вертикалі країни.

Народними депутатами України є кандидати Анатолій Гриценко, Петро Порошенко, Сергій Тігіпко, Олег Ляшко, Олег Царьов,  Олег Тягнибок, Петро Симоненко.

До тимчасово непрацюючих осіб належать кандидати Михайло Добкін, Юрій Бойко, Наталя Королевська, Василь Цушко, Дмитро Ярош, Зорян Шкіряк.

На постійній партійній роботі працюють кандидати Юлія Тимошенко та Олександр Клименко. Підприємці та керівники бізнесу – Вадим Рабинович,  Валерій Саранов, Валерій Коновалюк та Андрій Гриненко. В освітній сфері працює Василь Куйбіда, адвокатською діяльність займається Ренат Кузьмін.

Таблиця 6. «Кандидати в Президенти України у розрізі основного місця роботи»

Розподіл кандидатів за місцем народження

У анкеті, що подається кандидатом до ЦВК, міститься положення про його місце народження. Із розподілом кандидатів за цим параметром можна ознайомитися у табл. 7

Табл.7. «Розподіл кандидатів за місцем народження»